«Аляска». Сергій Бут

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ у приміщення і, глипнувши скоса на пусте ліжко біля входу, пожвавішав. «Смерть буржуазним капіталістам!» – вигукнув він і закликав усіх до ранкової зарядки.

      – Війна з Америкою не за горами, тому партія хвилюється за ваше здоров’я! Отож ранкова зарядка, товариші! Ноги на ширину плечей, руки на талії, й починаємо кругові рухи за годинниковою стрілкою. Раз, два, три, чотири – раз, два, три, чотири…

      Позапланові ранкові процедури нікого, крім товариша Фіделя – прихильника соціалістичних поглядів та острова Свободи, – не цікавили, і Міхаель забажав пояснити це порушнику ранкової тишини:

      – Слухай, Фіделю, чи як тебе там: ковбаси по два двадцять уже ніколи не буде! Тож забирайся геть і не діставай нас – весна на дворі, нам кохання хочеться!

      З ліжка, розташованого навпроти автора цих полум’яних слів, оживився ще один пацієнт. З довгою бородою і в круглих окулярах, цей «хіпі у відставці» нагадував пізнього Джона Леннона. Проте справжньої схожості з лідером ліверпульської четвірки йому надавав голос.

      За цей талант пацієнта назвали Бемолем, і він залюбки користався ним за першої-ліпшої нагоди.

      Весна, весна, весна прийде;

      Весна, весна, весна вгамує;

      Весна, весна, весна – прийде;

      Весна, весна, весна, весна…[1]

      За мікрофон Бемолю слугувала скручена газета, і він вправно кричав у неї, розносячи палатою свій голос. Новоприбулець не зводив із трійці очей, спостерігаючи за божевільною мізансценою, яка спліталася з фізичного виховання, вокального соло й коментарів Міхаеля. Останній заходився представляти Водолазу основних персонажів вистави. Спочатку він кивнув на Фіделя:

      – Ця потвора, у минулому активний член партії, усе жаліє за Союзом, першотравневими демонстраціями, а найбільше – за службовим становищем. А ось наша гордість, – Міхаель вказав на розспіваного Бемоля. – Голос мов у Леннона, а талант наче в Коперфільда – до будь-якої репліки може пісню дібрати.

      Під час власного представлення Бемоль «підкрутив» звук і прикінцеве «буй-буй-буй-бу-бу-бу-бу-бу-буй» залило всю палату. Міхаель притих, насолоджуючись виступом товариша.

      На порозі палати з’явився молодий хлопець спортивної зовнішності. Зелену піжаму напинали міцні м’язи, голова трималась на масивній шиї, а долоні, затиснуті в кулаки, рвалися до бою. Його вигляд усе ще наводив жах, тому Фідель знітився й притиснувся до чужого ліжка. Повітря між ними наелектризувалось, але обстановку розрядив Чахлий, матеріалізувавшись із коридорної гущі на гамір пацієнтів і перервавши ранковий обхід, яким зазвичай закінчувалась нічна зміна санітарів.

      Сама його поява втихомирила Бемоля та вклала до ліжка насупленого велетня. Фідель скористався з паузи й вивітрився з палати повз худу постать санітара, доки той спокійним, дещо притишеним голосом, який змушував пацієнтів насторожуватися, сповістив про ранкові процедури:

      – Зараз будуть укольчики, СКАЧАТЬ