раКУРС. Світлана Талан

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ перших культурних сортів, у тому числі й відомих голландських тюльпанів.

      – Цікаво!

      – У п’ятнадцятому столітті дикоростучий тюльпан Шренка був вивезений турками в Крим і введений у культуру при дворі султана в Стамбулі. Там його називали «лале», звідси жіноче ім’я, популярне в країнах Сходу. Ти знаєш легенду про цю квітку?

      – Розповіси – буду знати.

      – Царський син Фархаде був закоханий у красуню Широн, але лиходії з помсти розпустили чутки, що дівчина загинула. І тоді воїн погнав свого вірного коня на скелю та розбився. Там, де його кров упала на землю, виросли ось такі тюльпани – символ пристрасного кохання.

      – Сумна легенда. Я знаю дещо цікаве про ще одну царицю степів – сон-траву. Ти знаєш, чому сон-трава цвіте навіть тоді, коли температура повітря – нуль градусів?

      – Справді?! Я не знав.

      – Коли в повітрі нульова температура, усередині квітки вона становить вісім градусів із плюсом! І все тому, що чашечка квітки – увігнуте дзеркальце, яке збирає сонячне тепло.

      – Це ж треба!

      – Кажуть, якщо покласти квітку сон-трави на ніч під подушку, можна побачити уві сні свою долю, – мрійливо промовляє Люба.

      Я повертаюся обличчям до неї. На мене дивляться прекрасні очі коханої.

      – Тобі не треба класти квітку під подушку на ніч, – кажу їй. – Ми будемо разом завжди, до скону. Ти, я й наш степ.

      Бачу її вдячний теплий погляд, торкаюся її губ своїми вустами.

      – Можна я розплету твою косу? – питаю я й бачу подив у її очах. – Ніколи цього не робив.

      Люба повертається до мене спиною, я знімаю гумку, звільняю з полону блискуче волосся. Повільно розплітаю косу, насолоджуючись дотиком до шовку, який протікає між пальцями. Занурюю пальці обох рук у хвилі волосся, проводжу згори вниз, повертаю Любу до себе обличчям, припадаю до вуст.

      Ми лежимо серед вільного степу. Над нами колишеться море різнокольорових квітів, їхній запах, терпкий, п’янкий до нестями, зливається із запахом дівочого тіла, і ми кохаємося під широким і глибоким небом степу.

      Еліна

      Не знаю, як інші, а я завжди чекаю весну. Зима в мене асоціюється із завмиранням та сном усього живого, навіть із депресією, а весна – це завжди пробудження життя, зародження чогось нового й світлого. Щоразу є впевненість, що навесні повинні відбутися зміни, і обов’язково на краще. Цьогоріч ще на початку весни відчувалося напруження. З часом воно наростало, але все ще вірилося, що то після пережитого на Майдані. І вибухнуло все-таки! Надія на те, що в місті все стихне, заспокоїться, луснула, як мильна бульбашка. На початку квітня бойовики захопили обласне управління Нацбанку, та найстрашніше те, що було захоплене приміщення СБУ, і в руках сепаратистів опинилася зброя. Тоді ми бачилися із Сашком чи не щодня. Сумніви, що він не з наших, розвіялись у мене швидко. Він приєднався до місцевих активістів і разом із нами розробляв плани, щоб придушити СКАЧАТЬ