Всьо ясно. Джонатан Сафран Фоєр

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ у воді. Відвести погляду я не міг. Що ж то був за образ, який так мене притягував? Що я так полюбив? Нараз я упізнав його. Усе так просто. У воді я побачив обличчя свого батька, а те обличчя дивилося на відображення свого батька, і так далі, і так далі аж до початку часів, до обличчя Господа-Бога, за чиєю подобою всі ми створені. І запалилися ми любов’ю одне до одного, до всіх нас, самі запалили вогонь, від якого страждали – наша любов була болістю, від якої тільки любов була ліками…

      Речитатив перервало гупання у двері. Двоє чоловіків у чорних капелюхах ввалилися до кімнати, перш ніж хтось із присутніх устиг схопитися на ноги. «МИ ПРИЙШЛИ ВІД ІМЕНІ ПРАВОСТІЙНОЇ КОНГРЕГАЦІЇ!» – виголосив той, що був вищим.

      «ПРАВОСТІЙНОЇ КОНГРЕГАЦІЇ!» – луною відгукнувся менший і кряжистіший.

      «Ш-ш!» – зашикала Шанда.

      «ЧИ Є СЕРЕД ВАС ЯНКЕЛЬ?» – відповів на її нагадування той, що був вищим.

      «ТАК, ЧИ Є ТУТ ЯНКЕЛЬ?» – луною вторив йому менший, кряжистіший.

      «Тут. Я тут, – відповів Янкель, підіймаючись зі своєї подушки. Він вирішив, що Доброчесному Рабинові забажалося скористатися його фінансовими послугами, як то траплялося не раз у минулому, коли богоугодні справи обходилися ой як недешево. – Чим можу допомогти?»

      «ТИ БУДЕШ БАТЬКОМ НЕМОВЛЯТІ З РІЧКИ!» – виголосив вищий.

      «ТИ БУДЕШ БАТЬКОМ!» – повторив менший, кряжистіший.

      «Чудово!» – промовив Дідль, згорнувши четвертий том Книги Повторюваних Снів і здійнявши при цьому хмару пилу його палітурками. – «Це просто чудово! Янкель буде батьком!»

      «Мазелтов! – хором відгукнулися конгреганти. – Хай буде так!»

      Зненацька Янкеля оповив страх смерті, сильніший, ніж тоді, коли безболісно упокоїлися його батьки, ніж коли на млині забили його єдиного брата чи коли повмирали його діти, сильніший навіть від того страху, який діткнув його в дитинстві, коли він уперше зрозумів, що значить не жити – не перебувати в темряві, не залишитися без відчуттів – просто не існувати, не бути.

      Приземлені вітали його, не помічаючи, що, поки Янкеля плескали по плечах, він плакав. «Дякую тобі, — щоразу говорив він, проте не було ясно, до кого він це каже. – Дуже тобі дякую». Отак Янкель отримав дитя, а я – пра-пра-пра пра-пра-прадіда.

      Закоханість, 1791—1796

      Збезчещений лихвар Янкель Д. забрав дитя до себе того ж дня ввечері. «Отак, отак, – сказав він, – підіймаємося на першу сходинку. От ми й прийшли. Це твої двері. А це наша дверна клямка, і ми її відкриваємо. А отут ми скидаємо черевики, коли заходимо. А тут вішаємо свій кабат». Він говорив так, наче вона могла його розуміти, не підвищував голосу, не промовляв надто коротких і беззмістовних слів. «Оце молоко, яким я буду тебе годувати. Його приносить молочник Мордехай, із яким ти одного дня познайомишся. Він бере молоко в корови, яка, коли ти про неї подумаєш, виявиться доволі незвичайною й неспокійною істотою, отож краще не думай про неї… Це моя рука торкається СКАЧАТЬ