Асистент. Тесс Ґеррітсен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ а жінку поки що не чіпати. Це Ріццолі могла собі уявити – як він підходить і нападає. Але що далі?

      – Навіщо витягувати їх зі спальні? – запитала вона. – Чому не вбити доктора тут, на місці?

      – Не знаю. Тут уже все сфотографували, – сказав Корсак, показуючи на спальню. – Можете заходити.

      Ріццолі неохоче увійшла до кімнати, оминаючи сліди на килимі, й наблизилася до ліжка. Вона не побачила крові на ковдрі чи простирадлі. На одній з подушок лежала довга білява волосина. «Сторона місіс Їґер», – подумала вона. Обернувшись до нічного столика, побачила фотографію подружжя. Так, Ґейл Їґер справді була білявка, до того ж гарна, зі світло-блакитними очима і золотим пилом веснянок на засмаглій шкірі. Доктор Їґер обіймав її за плече, випромінюючи силу й упевненість чоловіка, який знає, що його зовнішність справляє враження. М’язистий чоловік. Не з тих, хто помирає в спідньому, зі зв’язаними руками й ногами.

      – На стільці, – сказав Корсак.

      – Що?

      – Подивіться на стілець.

      Вона озирнулася й побачила стілець у старовинному стилі, зі спинкою з поперечками. На сидінні лежала обережно складена нічна сорочка. Підійшовши, Ріццолі помітила на кремовому атласі яскраво-червоні краплі.

      У неї на потилиці ворухнулося волосся, і декілька секунд вона не могла дихати.

      Простягнула руку й підняла один із кутиків нічної сорочки. Під складкою теж була кров.

      – Ми не знаємо, чия це кров, доктора Їґера чи його дружини, – сказав Корсак.

      – Коли він склав сорочку, на ній уже була кров.

      – Але більше ніде в кімнаті крові немає. Це означає, що сорочку заплямували деінде. А потім він приніс її сюди, до спальні. Акуратно склав і лишив на цьому стільці як прощальний подаруночок. Вам це нічого не нагадує? – запитав Корсак, трохи помовчавши.

      – Ви ж самі знаєте, – відповіла вона, ковтнувши слину.

      – Убивця відтворює старий підпис вашого чувака.

      – Ні, тут дещо інше. Та тут узагалі все по-іншому. Хірург ніколи не нападав на подружжя.

      – Акуратно складена нічна сорочка. Клейка стрічка. Жертви, заскочені в ліжку.

      – Воррен Гойт обирав самотніх жінок. Жертв, із якими швидко міг упоратися.

      – Але подивіться, як багато спільного! Кажу вам, це хтось наслідує Хірурга. Якийсь псих, який начитався про нього в газетах.

      Ріццолі й далі дивилася на нічну сорочку, згадуючи інші спальні, інші місця вбивств. Усі вони відбулися влітку, коли стояла страшна спека, така, як тепер. Жінки спали з відчиненими вікнами, і чоловік на ім’я Воррен Гойт пробирався до їхніх будинків. Він приносив свої темні фантазії та скальпелі, інструменти для проведення кривавих ритуалів. А жертви були при тямі, вони відчували кожен дотик леза. Вона подивилася на нічну сорочку, і перед очима постало обличчя Хірурга – звичайнісіньке, цілком банальне, яке вона все ще бачила в кошмарах.

      «Але тут попрацював не Воррен Гойт. Його надійно замкнули СКАЧАТЬ