Асистент. Тесс Ґеррітсен
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Асистент - Тесс Ґеррітсен страница 3

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Ідеться не про вантажівку, – загадково промовив доктор Тірні.

      Він пішов вулицею, уважно дивлячись під ноги.

      Ріццолі рушила за ним, відганяючи зграї мух. Тірні зупинився футів за тридцять і показав на шмат якоїсь сіруватої субстанції на узбіччі.

      – Мозок, – пояснив він.

      – То його не вантажівкою переїхало?

      – Ні. І не легковим автомобілем.

      – Але в цього чувака сліди від шин на сорочці.

      Тірні підвів голову, уважно роздивляючись вулицю, тротуари, будівлі.

      – Ви нічого цікавого не помітили на місці злочину, детективе?

      – Крім трупа, якому геть мозок вибило?

      – Погляньте на місце, де він упав, – Тірні махнув рукою на ділянку, над якою нещодавно сидів навпочіпки. – Бачите, як розлетілися фрагменти тіла?

      – Так. У всіх напрямках. А ця точка – центр кола.

      – Саме так.

      – На вулиці жвавий рух, – сказала Ріццолі. – Машини вилітають з-за рогу на повній швидкості. Крім того, на сорочці в жертви сліди від шин.

      – Погляньмо на ці сліди ще раз.

      Коли вони знову підійшли до тіла, до них приєднався Баррі Фрост, блідий і трохи зніяковілий.

      – Господи, Боже мій, – простогнав він.

      – Ви як? – запитала Ріццолі.

      – Може, у мене гастроентерит чи щось таке?

      – Чи щось таке, – відповіла вона.

      Їй завжди подобався Фрост, веселий і життєлюбний, тож дуже сумно було бачити його приниження. Вона поплескала його по плечу й підбадьорила материнською усмішкою. Фроста хотілося опікати – навіть таким жінкам, як Ріццолі, дуже далеким від материнських інстинктів.

      – Наступного разу візьму вам паперовий пакет, – сказала вона.

      – Знаєте, я справді думаю, що в мене якийсь розлад шлунка… – пробурмотів він, плентаючись позаду.

      Вони підійшли до тіла. Доктор Тірні щось пробурчав, опускаючись навпочіпки – його кінцівки відчайдушно опиралися цьому насиллю. Він підняв одноразове простирадло. Фрост пополотнів і на крок відступив. Ріццолі примусила себе стояти на місці.

      Тулуб розірвало на дві частині приблизно по лінії пупка. Верхня, вдягнена в бежеву бавовняну сорочку, простягнулася із заходу на схід. Нижня, у блакитних джинсах, лежала перпендикулярно до неї. Ці дві половини з’єднувалися лише кількома смужками шкіри і м’язів. Внутрішні органи вивалилися й лежали навколо безформним місивом. Череп ззаду було розбито, і мозок вилився.

      – Молодий чоловік, вага тіла нормальна. Можливо, латиноамериканського або середземноморського походження, – сказав Тірні. – Грудний відділ хребта, ребра, ключиця і кістки черепа свідчать про явні ознаки переломів.

      – І це не тому, що він потрапив під вантажівку? – запитала Ріццолі.

      – Безумовно, вантажівка могла завдати таких серйозних травм, – відповів доктор Тірні, кидаючи їй виклик поглядом своїх блідо-блакитних очей. – СКАЧАТЬ