Асистент. Тесс Ґеррітсен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ близькість.

      – Так. Я б звихнувся, якби цілий день повсюди натикався на дружину. Але ці двоє, здається, добре ладнали. Минулого місяця він на цілі два тижні взяв відпустку, просто щоб побути з нею вдома після смерті її матері. Як ви гадаєте, скільки може заробити хірург-ортопед за два тижні? П’ятнадцять-двадцять тисяч баксів? Йому дорого обійшлося піклування про неї.

      – Отже, вона цього потребувала.

      – Усе одно так не кожен вчинив би, – знизав плечима Корсак.

      – Отже, ви не бачите причин, з яких вона б захотіла його покинути?

      – Жодної. І ще менше причин його прирізати.

      Ріццолі глянула на вікна. За деревами й кущами не видно було сусідніх будинків.

      – Ви сказали, що він помер між дванадцятою і третьою.

      – Ага.

      – Сусіди щось чули?

      – У будинку зліва нікого немає – мешканці поїхали до Парижа. Нічогенько люди живуть… А сусіди справа міцно спали.

      – Він вдерся в будинок?

      – Так, крізь кухонне вікно. Комашину сітку зірвано. Далі було використано інструмент для розрізання скла. На квітнику сліди сорок четвертого з половиною розміру. І сліди крові в цій кімнаті – з таким само відбитком підошви.

      Корсак дістав хусточку й витер чоло – він належав до тих нещасливих людей, для яких просто не існує достатньо потужних антиперспірантів. За кілька хвилин розмови з Ріццолі плями поту під пахвами збільшилися.

      – Покладімо його на простирадло, – сказав один із працівників моргу.

      – Голову тримай! У нього ж голова відвалюється!

      – О чорт!

      Ріццолі й Корсак мовчки дивились, як доктора Їґера боком кладуть на одноразове простирадло. Від трупного заціпеніння тіло заклякло під кутом дев’яносто градусів, і люди з моргу тепер сперечалися про те, як у цій недоладній позі класти його на ноші.

      Раптом Ріццолі помітила на підлозі якийсь білий черепок біля того місця, де сидів Їґер. Вона опустилася навпочіпки й підняла маленьку скалочку порцеляни.

      – Розбита чашка, – сказав Корсак.

      – Що?

      Біля вбитого знайшли блюдце і чашку. Схоже на те, що вони були в нього на коліні й упали. Ми вже спакували черепки, щоб зняти відбитки пальців. Не запитуйте мене, що воно таке, – додав він, помітивши її здивований погляд, і знизав плечима.

      – Щось символічне?

      – Ага. Ритуальне чаювання з мерцем.

      Ріццолі подивилася на скалочку порцеляни, що лежала в її обтягнутій латексом долоні, намагаючись зрозуміти, що вона означає. В животі в неї скрутився тугий вузол. Страшне відчуття впізнання: перерізане горло, руки й ноги, зв’язані скотчем, проникнення до помешкання вночі через вікно, заскочені зненацька жертви.

      І зникла жінка.

      – Де спальня? – запитала Ріццолі.

      Вона не хотіла її бачити. Боялася її бачити.

      – Так, саме спальню я хотів вам показати.

      У коридорі, який вів СКАЧАТЬ