Таємниця галицького Версалю. Тетяна Пахомова
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Таємниця галицького Версалю - Тетяна Пахомова страница 17

Название: Таємниця галицького Версалю

Автор: Тетяна Пахомова

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Историческая литература

Серия:

isbn: 978-617-12-2923-5,978-617-12-2920-4,978-617-12-2468-1

isbn:

СКАЧАТЬ низовинами. Трясовини, зарослі височенним очеретом та осокою, в обрамленні пишно квітучих зозулинців були оманливі й підступні; поглинаючи тварин і людей, Болотний Дух жадібно заковтував їхні жахливі судомні крики у своє безформне тіло, стаючи сильнішим і впевненішим у своєму праві на нові жертви. Люди боялися Болотного Духа: болото було входом до пекла, і там, у смердючому баговинні, жили чорти; набирали вони й подоби пристойно вдягнутого німого пана, який пішки вмів обганяти вершників, і ті з переляку потрапляли в трясовину, і дитини, що кликала на поміч… Лише щира молитва допомагала подорожнім пройти безпечним шляхом від села до села, і тоді Великий Болотний Дух видавав страшні звуки жалоби за втраченим їдлом: схлипував, вибулькував невдоволенням, а навесні й улітку жахав ще й криками болотного бугая, які потужно посилювалися… Невидимий Болотний Дух жив собі як велетенське зло, що живиться людськими страхами, підлістю й гріховними вчинками… Його прадавні слуги – прозорі примари – оселялися біля людей та в їхніх тілах, вишукуючи для свого господаря поживу, допомагаючи сіяти гріх і з’їдаючи душу… Лише легкий болотний сморід та ледь помітні чорні тіні в покрові туману виказували їхню присутність. Велике болотне зло звернуло свій погляд на маєток Потоцьких і прозорим амебним тілом почало огортати його…

      Франц Салезій приймав ванну після дороги. Кілька чанів гарячої води з відварами чебрецю й ромашки заспокоїли страшенний ниючий біль у всьому тілі – думати стало ясніше й легше. Поїздка остаточно впевнила Потоцького в тому, що він правильно зробив, не приєднавшись до барських конфедератів: прибутки від маєтків, хоча й дуже зменшилися, бо ті були на межі зимово-весняного виснаження, та все ж мали перспективи зростання. А якби приєднався – не було б отих маєтків узагалі… Конфедерація стала звичним явищем для Речі Посполитої того часу: під час затяжного марафону чергування слабких королів і відсутності монарха численна польська шляхта зі своїм знаменитим гонором почулася достатньо вагомою політичною силою для ухвалення потрібних їй державних рішень. Для цього вона об’єднувалася в політичні союзи з правом самостійно ініційованого виходу: гоноровий єстем усе-таки… Щойно виникала групка незадоволених чимось – і вже утворювалася конфедерація – тимчасовий політичний союз багатих, гонорових і незадоволених певним питанням. Тож в історії Речі Посполитої були сотні відомих і не дуже конфедерацій. Маловідомою спочатку мала всі шанси стати й Барська конфедерація, яку шляхтичі-дрібноваговики заснували й проголосили 29 лютого 1768 року в містечку Бар на мальовничому Поділлі (сучасна Вінницька область). Сформувалася вона як військово-політичний союз не лише польської шляхти, а й католицького духовенства і спрямувала своє вістря проти тогочасного короля Станіслава Августа Понятовського й втручання Російської імперії в справи Речі Посполитої.

      Не зводячи очей, ми можемо спостерігати за процесом утворення останньої краплі: майже по вінця налита склянка води, по краплині додаємо ще – водна поверхня стає майже опуклою й тримається своєї сфери в колі обідка склянки… СКАЧАТЬ