Таємниця галицького Версалю. Тетяна Пахомова

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ навіки зашнурованою в корсет ненависті. Не був наречений Франц Салезій Потоцький приємний її дівочому серцю й амбіціям: удівець, на двадцять чотири роки старший, міг бути для неї татусем, а з вигляду – і дідом… Але він був її дядьком, а вона – його троюрідною племінницею, теж Потоцькою з великим приданим: це був шлюб не закоханих, а злотих, сіл, корів, свиней, титулів – величезних статків двох недалеких гілок роду Потоцьких.

      У першу шлюбну, та й в усі наступні ночі вона нерухомо й терпляче чекала, поки Франц Салезій зробить свою справу й злізе з неї; усі його погладжування й ласки спиняла, затримуючи руку: то не по-божому, святі та праведні мають тримати тіло та душу в покорі – таке виправдання цьому вона тримала у своїй голові, хоча насправді її підсвідомість просто не сприйняла Франца Салезія як чоловіка. А численні роди… Ця страшна жіноча мука була її платою за те, що одразу не дала хлопчика – спадкоємця. Спочатку двоє дівчаток, а потім – хвала Богу – хлопчик, який зменшив її внутрішнє напруження й кількість походів нелюба до її спальні… Ще одна дитина – у надії на хлопчика – знову дівчинка, і знову ще одна… А далі Анна Ельжбета вже не хотіла ділити ложе з чоловіком; та й він був не проти, а для його чоловічої розрядки в палаці знайшлася людинка… Щоразу під час появи донечки Потоцька істерично плакала, і довго, довго не могли принести дитинку до мами: не хотіла вона її бачити, щоб укотре усвідомити, що ненавидить себе за те, що створена жінкою з ненависним тілом, яке здатне приводити на світ такі ж ненависні тіла. За всієї поваги до Бога Анна Ельжбета ніколи не хотіла бути жінкою – слабкою в суспільстві, створеною лише для того, щоб хтиві чоловіки оцінили її як кусень м’яса, достойний чи ні бути спожитим, а в разі заміжжя – як м’ясо на золотій таці, якого навіть не видно під горою коштовностей; жінкою, яку мучили жахливі щомісячні болі, дані в спокуту за прадавню любов Єви – знову-таки до чоловіка, і, хоча стала його власністю, він в очах Бога був безневинною жертвою спокуси, бо й сам Творець був чоловіком… Світ її часу повністю належав чоловікам: влада, гроші, релігія, мистецтво, література, музика… Якщо туди й потрапляли поодинокі жіночі постаті, то зверхній чоловічий погляд виштовхував їх зі свого сприйняття як нерівних богам: як папесу Іоанну, після папства якої й донині існує звичай перевіряти майбутніх претендентів Ватикану на чоловічу привілегію між ногами (що, вірувати жінки достойні, а керувати вірянами – ні?), чи як Жанну д’Арк – злякалися й стратили, бо вона стала сильнішою від сильних за правом народження…

      Згодом Анна Ельжбета звикла до того, що в неї є діти, і навіть до певного часу любила їх: допоки маленькі кумедні малюки нагадували янголят, вона тішилася ними й пестила їх. Та коли в десять-одинадцять років її земні янголи діставали талію й у них починали рости груди, мати не могла їх більше бачити, їй були противні ті статеві метаморфози, що мали привести до гріха й мук. Дівчат селили в дальні кімнати, і строга мати зазвичай заходила туди тільки СКАЧАТЬ