Таємниця галицького Версалю. Тетяна Пахомова

Чтение книги онлайн.

      Секретар Сіраковський із полковником Домбровським, стоячи перед вельможними очима панів Потоцьких, доповідали про результати рейду на млин:

      – Треба сказати, ваша милосте, що по селах ситуація може бути критична, бо збіжжя мало й люди майже голодують, – Сіраковський зробив паузу. – І, як весна далі буде така холодна, то може й мор початися…

      Станіслав Щенсний тривожно звів брови й глянув на батька.

      – Шляк курву не трафить, – наклав резолюцію старий Потоцький, – але з податками поки що не тисніть, хай віддихаються від зими, а там поросята, курчата, гусята… – тоді вже можна… і буде що відтиснути.

      – А ще мірошник дав три злоті як компенсацію за недоплату, – поклав гроші на стіл Домбровський.

      – І то добре, то є половина коня за ціною, – схвалив старий дідич. Півконя абсолютно спокійно залишилося лежати в кишені Домбровського, та вони не обтяжували ні кишеню, ні мініатюрне сумління полковника. – Так, і ще одне. Пан Кароль Сіраковський! – Сіраковський розправив плечі й підтягнув живіт. – Я призначаю вас маршалком двору свого сина: будете управляти його справами й допомагати керувати маєтностями. Сподіваюся, що той досвід, який ви накопичили, піде на користь обом. – Кароль щиро всміхнувся й шанобливо вклонився Станіславові Щенсному, а той приязно відповів кивком. – А ми з Домбровським поїдемо далі – у Тартаків, Сокаль, обсервуємо ситуацію там. Ну що, сину, за тиждень чекаю на тебе вдома, у Кристинополі, та й мама тебе вже хоче побачити. – Батько поплескав сина по щоці й обійняв.

      – Так, тату… У мене… у нас із Каролем усе буде добре, обіцяю…

      – Мусить, мусить бути добре… Усе потихеньку-помаленьку залагодиться, і з тебе вийде добрий спадкоємець, а дасть Бог, і король…

      Станіслав Щенсний зашарівся, знову СКАЧАТЬ