Дракула. Брем Стокер
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Дракула - Брем Стокер страница 19

Название: Дракула

Автор: Брем Стокер

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Ужасы и Мистика

Серия:

isbn: 978-966-14-8432-9,978-966-14-3394-5

isbn:

СКАЧАТЬ багато і що мене не можна залишати живим, бо моє подальше існування стане для нього небезпечним. Єдиний мій шанс полягає у затягуванні часу і очікуванні слушної нагоди. Може, трапиться щось таке, що дасть мені змогу втекти. У погляді графа я помітив ознаки того гніву, із яким він віджбурнув від себе пишноволосу красуню. Граф пояснив мені, що поштові карети ходять рідко і нерегулярно, тому, написавши відразу три листи, я забезпечу душевний спокій моїх друзів; він з такою невідпорною переконливістю запевнив мене у своїй здатності відкликати останні листи, які до належного часу затримають у Бистриці у разі, коли мені доведеться продовжити своє перебування тут, що моя незгода означала б появу у нього нових підозр. Тому я зробив вигляд, що погоджуюся з його аргументами, і спитав, які дати слід проставити на листах. Граф якусь мить підраховував, а потім відповів:

      – Перший слід датувати дванадцятим червня, другий – дев’ятнадцятим червня, а третій – двадцять дев’ятим червня.

      Ось тепер я знаю, скільки мені лишилося жити. Допоможи мені, Боже!

      28 травня. З’явився шанс втекти або принаймні надіслати звістку додому. До замку приїхала ватага ромів і стала табором у дворі. Роми – це цигани; у мене є про них нотатки. Вони мешкають у цій країні, хоча мають родичів в усіх інших частинах світу. Тисячі їх живуть в Угорщині й Трансільванії, перебуваючи майже за межами закону. Як правило, цигани приєднуються до якогось визначного шляхтича чи магната і називають себе його прізвищем. Вони нічого не бояться, не вірять ні в якого Бога – лише у забобони, і розмовляють своїми діалектами ромської мови.

      Я напишу листи додому і спробую умовити циган відвезти їх на пошту. Щоб розпочати знайомство, я вже намагався заговорити з ними через вікно. Вони ж знімали свої капелюхи, шанобливо вклонялися мені і робили якісь численні знаки, які я, однак, здатен був зрозуміти не більше, ніж мову, якою вони говорили…

      Листи я таки написав. Міні – стенографічно, а доктора Хокінса просто попросив зв’язатися з нею. Їй я пояснив своє становище, але не згадуючи при цьому тих жахів, які я сам можу лише припускати. Якби я відкрив їй свою душу, то це шокувало б її і до смерті налякало. Якщо листи не дійдуть, то, принаймні, граф все одно не дізнається про мою таємницю чи про міру моєї обізнаності…

      Я передав листи, викинувши їх через ґрати мого вікна разом із золотою монетою і зробивши все можливе, щоб знаками спонукати циган відправити їх поштою. Чоловік, котрий підняв листи, притиснув їх до серця, чемно вклонився, а потім поклав до свого кашкета. Це було все, що я міг зробити. Я крадькома повернувся до кабінету і почав читати. Граф не з’являвся, тож я писав у щоденнику саме тут…

      Але ось прийшов граф. Він усівся поруч і, розгортаючи два листи, мовив спокійнісіньким голосом:

      – Ці листи дали мені цигани, і я, хоча й не знаючи, від кого вони, не міг їх не взяти. Ага! – цієї миті граф, мабуть, почав їх читати, – один від вас СКАЧАТЬ