Дракула. Брем Стокер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ від якої я увесь похолонув. Серце моє несамовито калатало; потім, підійшовши до дверей, спробував їх відчинити, але марно – я був замкнений у моїй в’язниці і нічого не міг вдіяти. Тож я сів і заплакав від розпачу.

      Раптом знадвору до мене долинув якийсь звук – то у відчаї голосила якась жінка. Я кинувся до вікна, відчинив його і став вдивлятися через ґрати. Так, це була жінка з розпатланим волоссям; вона хапалася за серце і мала вигляд людини, яка захекалася від довгого бігу. Жінка стояла, прихилившись до кута брами. Забачивши у вікні моє обличчя, вона кинулася уперед і заволала голосом, сповненим погрози:

      – Потворо! Віддай мені мою дитину!

      Впавши на коліна, нещасна прокричала, заламуючи руки, ті самі слова таким тоном, що серце моє стислося від жалю. Потім вона стала рвати на собі волосся і бити себе в груди, даючи волю своєму невтішному горю. Врешті-решт жінка рвонулася уперед, і хоча мені не було її видно, я почув, як вона стала лупцювати руками у двері.

      Десь високо вгорі, мабуть, на вежі, почувся голос графа, який звав когось різким металевим шепотом. Звідусіль на його поклик пролунало далеке завивання вовків. Пройшло небагато часу, і ціла зграя їх линула у двір через широку браму, наче вода через греблю, яку прорвало.

      Жінка не встигла й крикнути – завивання вовків раптом стихло. Невдовзі вони, сито облизуючись, посунули поодинці геть.

      Мені не було шкода її, бо тепер я здогадався, що сталося з її дитиною, і їй справді краще було померти.

      Що ж мені робити? Що я можу зробити? Як мені втекти із цього жахливого рабства мороку, відчаю та страху?

      25 червня, ранок. Тим, хто не зазнав нічних страждань, не дано знати, яким дорогим для серця і приємним для ока може бути звичайнісінький ранок. Коли сонце піднялося достатньо високо і його промені впали на вершечок великої брами напроти мого вікна, то мені здалося, наче на арку сів голуб. Страх, який сковував мене своїми липкими невидимими путами, раптом щез, наче розчинившись у вранішньому теплі. Я мушу вдатися до якихось дій, доки мене не покинула хоробрість, що з’явилася з приходом дня. Вчора увечері один з моїх датованих попереднім числом листів потрапив до пошти; він став першим з тієї фатальної низки, яка покликана назавжди стерти навіть сліди мого земного існування.

      Але я не повинен думати про це. До дії!

      Коли мене умовляли, залякували, коли мені так чи інакше загрожувала небезпека або коли я чогось боявся, то це завжди відбувалося вночі. Я ще жодного разу не бачив графа у світлі дня. Може, він спить, коли інші вже прокинулися, щоб не спати тоді, коли інші засинають? Як же мені потрапити до його кімнати? Але для цього немає жодної нагоди. Двері завжди зачинені, вийти ніяк не можна.

      Ні, можна! Можна, якщо перебороти страх і спробувати. Чому моє тіло не зуміє пройти там, де проходило його? Я сам бачив, як граф виповзав із вікна; чому б мені не взяти з нього приклад і не проникнути до його кімнати через СКАЧАТЬ