Дракула. Брем Стокер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Промовивши це, граф подав мені три аркуші поштового паперу і три конверти. Це був папір найвищої закордонної якості; поглянувши спочатку на нього, а потім на графа, і помітивши його спокійну посмішку, що оголила гострі, мов у собаки, зуби, котрі виступали над нижньою губою, я збагнув так виразно, наче почув це від нього, що мушу бути обережним у своїх листах, бо він, цілком можливо, зможе їх прочитати. Тому наразі я вирішив написати лише формальні нотатки, але потайки повідомити про все містера Хокінса, а також Міну, бо з нею я міг листуватися стенографічно і граф все одно не зміг би у цьому розібратися. Написавши свої два листи, я сидів і мовчки читав, а тим часом граф написав власні листи, заглядаючи при цьому в якісь книжки, що лежали на столі біля нього. Потім він взяв мої листи, поклав їх разом зі своїми біля якихось рукописних матеріалів, а коли за ним зачинилися двері, я нахилився і взяв його листи, що лежали на столі адресами донизу. При цьому я не відчував ніяких докорів сумління, бо в цій ситуації вважав за необхідне захищатися усіма можливими засобами.

      Один лист призначався Семюелу Ф. Біллінгтону, що мешкав за адресою № 7, Кресент, Вітбі, другий – пану Льойтнеру, який жив у Варні; третій лист був адресований фірмі «Куттс & Кo», що в Лондоні, а четвертий – банкірській фірмі «Клопшток & Білройт» у Будапешті. Другий та четвертий листи не були запечатаними. Тільки я захотів поглянути на них, як побачив, що ручка на дверях поворухнулася. Я щойно встиг покласти листи на місце, відкинутися назад і взяти в руки книгу, як до кімнати увійшов граф, тримаючи ще одного листа. Він взяв листи, що лежали на столі, ретельно їх запечатав, а потім обернувся до мене:

      – Вибачте мені, будь ласка, але цього вечора я мушу зробити багато приватних справ. Сподіваюся, ви знайдете для себе все, що вам потрібно.

      Вже біля дверей він обернувся, зробив невеличку паузу і додав:

      – Раджу вам, мій милий юний друже, – ні, я просто попереджаю вас з усією серйозністю, що коли ви захочете покинути ці кімнати, то вам у жодному разі не слід лягати спати у якійсь з інших частин замку. Це давня споруда, вона є хранителем численних спогадів, тому для тих, хто матиме необачність заснути у неналежному місці, є в запасі погані сни. Стережіться! Якщо станеться так, що сон зараз або коли-небудь долатиме вас, то чимдуж поспішайте до своєї спальні чи до якоїсь із цих кімнат, і тоді вашому відпочинкові нічого не загрожуватиме. Але якщо не будете обережні, то… – і граф закінчив свою промову погрозливим і огидним жестом, удаючи, ніби він умиває руки. Я зрозумів його прекрасно і сумнівався лише в одному: чи зможе якийсь сон бути жахливішим за ту страшну павутину таємничого мороку і химерності, яка дедалі загрозливіше нависала наді мною.

      Трохи згодом. Я залишаю останні слова без змін, але наразі про сумнів уже не йдеться. Я не боятимуся спати скрізь, де немає графа. Над узголів’ям свого ліжка я причепив хрестик – гадаю, що в такий спосіб я убережу свій відпочинок від поганих снів; тож там цей хрестик і висітиме.

      Коли граф СКАЧАТЬ