Дракула. Брем Стокер

Чтение книги онлайн.

      В одному кутку кімнати були масивні двері. Я спробував відчинити їх, бо, не знайшовши ключа від кімнати чи від вхідних дверей – а цей останній був основним предметом моїх пошуків, – я мусив продовжувати огляд, аби всі мої зусилля не були марними. Двері виявилися відчиненими, і вели вони через кам’яний коридор до гвинтових сходів, які круто спускалися донизу. Я зійшов вниз, обережно ступаючи, бо на сходах було темно і освітлювалися вони лише крізь невеличкі отвори в товстій кам’яній кладці. У нижній частині сходів був темний, схожий на тунель прохід, звідки долинав замогильний, важкий запах, наче хтось нещодавно перекопав злежалу землю. Я йшов проходом, і запах цей ставав все сильнішим і ближчим. Нарешті я штовхнув важкі напіввідчинені двері й опинився у старій зруйнованій каплиці, яка, вочевидь, використовувалася як цвинтар. Дах каплиці був розбитий, у двох місцях були сходинки, що вели до склепів, але підлогу нещодавно перекопали, а землю засипали у великі дерев’яні ящики, явно ті, що їх привезли словаки. Довкола нікого не було, тож я почав придивлятися, чи нема тут якогось виходу назовні, але так нічого і не знайшов. Тоді я почав передивлятися кожен дюйм, щоб нічого не пропустити. Я навіть спускався у склепи, де мерехтливе світло боролося з темрявою, хоча при цьому мене проймав до кісток неймовірний жах. Я побував у двох склепах, але нічого там не побачив, окрім уламків старих трун і купи пилу; однак у третьому я зробив несподіване відкриття.

      Там, в одному з великих ящиків, яких усього було п’ятдесят, на купі свіжовиритої землі лежав граф! Він або заснув, або помер – точно сказати не можу, бо очі його були розплющені й нерухомі, але без смертельного заціпеніння, а щоки, попри всю їхню блідість, зберігали тепло життя, а губи ж, як завжди, червоні. Але не було ані найменших порухів, ані пульсу, ані дихання, ані серцебиття. Я нахилився над ним, намагаючись розпізнати хоч якісь ознаки життя, але марно. Він не міг пролежати там довго, бо запах землі вивітрився б за кілька годин. Біля ящика лежала кришка від нього, а в ній в різних місцях були пробиті отвори. Я подумав, що, може, знайду на ньому зв’язку ключів, але коли погляд мій впав на мертві очі графа і я побачив, що в них, якими б мертвими вони не видавалися, застигла така ненависть – хоча і не через мою присутність, – то я чимдуж кинувся тікати, виліз через вікно і знову поповз вздовж стіни назад. Опинившись у своїй кімнаті, я впав, задихаючись від хвилювання, на ліжко і спробував обміркувати побачене…