Дев’ять кроків назустріч вітру. Михайло Івасько

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Я тобою пишаюсь, – відповіла Анна.

      – Пишаєшся?

      – Ти набагато сміливіший, ніж думаєш, Бенедикте… І ти не невдаха… – промовила вона, усміхаючись і дивлячись на його рюкзак.

      Далі було мовчання. Дівчина віддала хлопцю номер телефону, і вони з подругою пішли геть. Бенедикт іще півхвилини простояв, обдумуючи її слова, врешті усміхнувся й рушив до автобусної зупинки.

      Третій крок назустріч вітру:

      «Любити»

      Наступного дня до мами Бенедикта завітала її сестра Діна. Яна (так звали Бенедиктову маму) заварила чай, і вони сиділи з сестрою на кухні, мило про щось бесідуючи.

      Разом з малиновим ароматом чаю по кухні розтікалась туга, бо останні кілька діб Яна плакала і сумувала. Її маленький хлопчик пішов з дому… Її гризли думки: де він? що зараз робить? чи голодний він? чи має він, де поспати?

      Десь там…

      Її маленький хлопчик…

      Абсолютно самотній у такому жорстокому світі.

      Жінка кілька разів клялась про це не думати. Кілька разів переконувала себе у тому, що її син знає, що робить. Вона знала, що він заслуговує на те, щоб самому керувати своїм життям. Але все ж він був її маленьким хлопчиком. Вона не могла про нього не думати. І кожного разу, як згадувала, по її шкірі проносились сотні мурашок. Це був материнський, не підвладний розуму, страх за сина.

      Він стільки пережив. Вона просто повинна у нього вірити… Але попри всю віру і знання, що так має бути, її материнське серце краялося щоразу, як вона проходила повз його порожню кімнату.

      – Дуже смачне печиво, – мовила Діна, відкушуючи, здається, вже п’яте. – Сама готувала?

      – Та ні, – призналась Яна. – Сусідка принесла.

      Діна сьорбнула чаю і кинула на сестру пронизливий погляд. Під очима в Яни були сині кола, погляд порожній, а все сьогоднішнє чаювання вона мовчазна – перекидається тільки необхідними репліками. Діна одразу знала, що тут щось не так, – вона завжди знала, коли її молодша сестра сумувала. Та жінка не могла ніяк наважитись запитати. І коли так і не знайшла делікатних слів, спитала прямо:

      – З тобою все гаразд? Виглядаєш замученою.

      – Ти про що? Звісно, зі мною все гаразд.

      – Яно? – кинула поверх своїх окулярів погляд Діна. – Кажи. Що з тобою?

      Якусь мить Яна ще трималась і мовчки дивилась на сестру. Потім обличчя її скривилось, а з очей бризнули сльози. Діна одразу поклала надкушене печиво на стіл, схопила пачку серветок і підбігла до сестри.

      – Що таке? Що сталось, люба моя? – обіймала заплакану сестру Діна.

      – Бенедикт… Він… він… – хапала ротом повітря Яна.

      Діна неабияк стурбувалась.

      – Що з ним?!

      – Він пішов з дому… Взяв кілька речей, написав прощальну записку і пішов.

      Діна відпустила сестру і з подивом на лиці сіла на сусідній стілець. Кілька секунд у її голові вирував ураган різноманітних думок.

      – Я СКАЧАТЬ