Чужинець на чужій землі. Роберт Гайнлайн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ідею, то має доповісти про всю її повноту Старійшинам… І раптом зрозумів, що йому невідомо, чи знають Старійшини про «вигадки». Цілковито неймовірна думка про те, що могло існувати щось, що було б таким ж дивним для Старійшин, як і для нього, виявилася значно революційнішою (навіть єретичною), ніж досить-таки дивне уявлення про вигадку. Тому Майк поспішно відкинув її, щоб охолодити і зберегти для майбутнього глибокого вивчення.

      – …але я покликав тебе сюди, – говорив його брат Джубал, – не для обговорення літературних форм. Майку, пам’ятаєш день, коли Джилл забрала тебе з лікарні?

      – Лікарня? – повторив Майк.

      – Не впевнена, Джубале, – перебила Джилл, – що Майк коли-небудь знав, що був у лікарні. Щонайменше я ніколи йому про це не говорила. Дозволь мені спробувати.

      – Вперед.

      – Майку, пам’ятаєш місце, де ти був – де ти жив у кімнаті сам до того, як я одягла тебе і забрала звідти?

      – Так, Джилл.

      – Потім ми пішли в інше місце, я роздягла тебе та вимила.

      Сміт посміхнувся від приємних спогадів.

      – Так. Це була велика радість.

      – Тоді я висушила тебе, а потім прийшли двоє чоловіків.

      Посмішка Сміта зникла. Він згадав критичну точку перетину кривих і свій жах від усвідомлення того, що якимось чином обрав неправильну дію, що нею завдав болю своєму водному брату.

      Він почав тремтіти і скручуватися.

      Джилл голосно вигукнула:

      – Майку! Припини! Припини зараз же! Ти не посмієш піти!

      Майк взяв контроль над своїм буттям і зробив те, чого від нього вимагав водний брат.

      – Так, Джилл, – погодився він.

      – Послухай, Майку. Я хочу, щоб згадав той момент, але ти не повинен засмучуватися чи йти. Просто згадай. Там було двоє чоловіків. Один з них витягнув тебе у кімнату з травою на підлозі, а я намагалася зупинити його. Він мене вдарив. Потім його не стало. Пам’ятаєш?

      – Ти не гніваєшся?

      – Що? Ні, ні; зовсім ні. Але я злякалася. Один чоловік зник; тоді інший направив на мене пістолет, а потім він теж зник. Я дуже злякалася, але я не гніваюся.

      – Зараз ти на мене не гніваєшся?

      – Майку, любий, я ніколи не гнівалася на тебе. Але інколи мені буває страшно. Тоді я злякалася, але зараз не гніваюся. Ми з Джубалом хочемо дізнатися, що сталося. Ті двоє чоловіків були там, у тій кімнаті, поряд з нами. А потім ти щось зробив… І їх не стало. Ти зробив це двічі. Що ти зробив? Можеш нам розказати?

      – Так, я розкажу. Чоловік… Великий чоловік… Вдарив тебе… І мені теж стало страшно. Тож я… – Він сказав щось марсіанською, потім спантеличено глянув на них: – Я не знаю слів.

      Джубал промовив:

      – Майку, можеш використати безліч інших слів і пояснити це зараз – хоча б частково?

      – Я спробую, Джубале. Щось є ось тут, переді мною. Це неправильно, його тут бути не повинно. Я мушу йти. Тож я СКАЧАТЬ