Чужинець на чужій землі. Роберт Гайнлайн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ це знати напевно? Містере Кавендіш, чи побачили ви щось таке, що б переконало вас, що цей хлопець – Людина з Марса?

      Кавендіш відповів обережно.

      – Це не мій обов’язок – формувати думки. Я дивлюся, я слухаю, от і все.

      – Вибачте.

      – До речі, ви звільняєте мене від професійного обов’язку?

      – Що? О, звичайно. Дякую, містере Кавендіш.

      – Дякую вам, сер. Це було цікаве завдання.

      Літній чоловік зняв мантію, яка відрізняла його від простих смертних, обережно її згорнув і поклав на сидіння. Він зітхнув, розслабився, і його риси втратили професійну відчуженість, потеплішали і пом’якшали. Він витягнув сигари і запропонував їх іншим; Фрізбі взяв одну, і вони поділилися вогником.

      – Я не палю, – Кавендіш зауважив крізь тонку хмарку, – на роботі. Це заважає оптимальним відчуттям.

      – Якби я міг привести когось із команди «Чемпіона», – наполягав Кекстон, – то зміг би з усім розібратися. Але я був упевнений, що мені це вдасться і так.

      – Мушу відзначити, – промовив Кавендіш, – що мене трохи здивувало дещо, чого ви не зробили.

      – Що? Що я пропустив?

      – Мозолі.

      – Мозолі?

      – Точно. Вони можуть розповісти про всю історію життя людини. Подібно до відомої монографії Шерлока Голмса про тютюновий попіл, якось я написав працю про мозолі – її опублікували у журналі «Свідок». Цей молодий хлопець з Марса… оскільки він ніколи не носив нічого схожого на черевики і жив у гравітації, що становить третину нашої, потрібно порівняти його мозолі з рідним йому оточенням. Навіть той час, який він недавно провів у космосі, мав залишити сліди. Дуже цікаво.

      – Прокляття! Святий Боже, містере Кавендіш, чому ви не сказали мені цього раніше?

      – Сер? – Літній чоловік випрямився, і його ніздрі розширились. – Це було б неетично. Я Справедливий Свідок, а не учасник. Моя професійна спілка засудила б мене і за менше. Впевнений, що вам це відомо.

      – Вибачте. Я забувся, – насупився Кекстон. – Розвернімо цю таратайку й повернімося. Ми глянемо на його ноги, або я надеру цьому телепневі Берквісту зад!

      – Боюся, що вам потрібно буде знайти іншого Свідка… з огляду на мою необережність в обговоренні цього, навіть після справи.

      – О, так ось воно як, – спохмурнів Кекстон.

      – Найкраще зараз просто заспокоїтись, Бене, – порадив Фрізбі. – Ти й так достатньо вляпався. Особисто я переконаний у тому, що це був він, Людина з Марса. Бритва Оккама[15], мінімум гіпотез, лише звичайний здоровий глузд.

      Кекстон висадив їх, а потім сів у таксі – щоб політати, поки думатиме. За певний час він набрав комбінацію, потрібну для того, щоб знову повернутися до Медичного центру Бетесди.

      Уже на півдорозі до Центру він зрозумів, що його намір був безглуздим. Що це дасть? Він не піде далі від Берквіста. Йому дозволили раз – разом із адвокатом, зі Справедливим Свідком. Вимагати дозволу побачити Людину з Марса вдруге, та СКАЧАТЬ