Чужинець на чужій землі. Роберт Гайнлайн

Чтение книги онлайн.

      – Чекай. Я повернуся.

      – Я чекатиму.

      Повернувшись до кімнати спостереження, вона почула стук у двері: стук! стук! стук-стук!.. сигнал, по який вони домовлялися з Брашем. Вона поспішила впустити його.

      Браш розгнівано вигукнув:

      – Де тебе чорти носять, сестро? Я стукав тричі. – Він підозріливо глянув на внутрішні двері.

      – Я побачила, що твоя пацієнтка перевернулася, – швидко збрехала Джилл, – і поправляла її подушку-комір.

      – Чорт, я ж сказав: просто сидіти за столом!

      Джилл раптом зрозуміла, що цей чоловік боїться – навіть більше, ніж вона. І він на це мав більше причин. Вона вдарила у відповідь.

      – Лікарю! Я зробила вам послугу, – сказала вона холодно.

      – За вашу пацієнтку не відповідає наглядач поверху. Але, оскільки ви довірили її мені, я мала зробити все необхідне, поки вас не було. Оскільки ви запитали, що я робила, то подзвонімо керівнику і вирішимо всі питання.

      – Що? Ні, ні; забудь.

      – Ні, сер. Мені не подобається, коли мої професійні дії викликають безпідставні питання. Як ви добре знаєте, літні пацієнти можуть задихнутись у водному ліжку; я зробила те, що є необхідним у такому випадку. Деякі медсестри звинуватять у всьому лікарів, але я не одна з них. Тож зателефонуємо керівникові.

      – Що? Послухайте, міс Бордмен, вибачте. Я нічого не казав. Я був засмучений і зірвався, не подумавши. Прошу вибачення.

      – Дуже добре, лікарю, – стримано відповіла Джилл. – Я можу зробити для вас іще щось?

      – Що? Ні, дякую. Дякую, що підмінили мене. Лише… Ну, не згадуйте про це. Добре?

      – Не згадуватиму.

      «Можеш закласти своє солодке життя, що я не згадуватиму про це, – подумки додала Джилл. – Але що мені тепер робити? О, хотіла б я, щоб Бен був у місті!»

      Вона повернулася на пост, кивнула помічниці і вдала, що переглядає якісь папери. Нарешті вона згадала, що слід зателефонувати стосовно силового ліжка, яке було на першому місці. Потім відправила помічницю поглянути на пацієнта, якому це ліжко призначалось (зараз він тимчасово відпочивав на звичайному) і спробувала подумати.

      Де Бен? Якби він тільки вийшов на зв’язок, вона б взяла перерву, подзвонила йому і переклала б цей тягар на його широкі плечі. Але Бен, чорти б його взяли, кудись полетів – і змусив її саму вести м’яча.

      Чи ні? Гостра підозра, яка роз’їдала її підсвідомість весь день, нарешті вийшла на поверхню і глянула їй у вічі. І цього разу Джилл також подивилась на неї.

      Бен Кекстон не поїхав би з міста, не повідомивши їй результатів спроби побачити Людину з Марса. Вона мала право отримати звіт, як приплічниця, а Бен завжди грав чесно… завжди.

      У пам’яті промайнули слова, які він сказав, коли вони повертались з Гейґерстауну: …коли щось піде не так, ти мій козир у рукаві… люба, якщо від мене не буде звісток, ти сама по собі.

      Вона не сприймала їх серйозно аж дотепер, бо насправді не вірила, СКАЧАТЬ