Чужинець на чужій землі. Роберт Гайнлайн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ на екран, де була пацієнтка й уважніше придивилася до приладів. Літня жінка спала; згідно з показниками, її серцебиття було сильним, а дихання – рівним, нормальним. Джилл зацікавилась тим, чому лікар Гарнер вважав за необхідне «чергування біля ліжка смертельно хворого»?

      Потім вона згадала, для чого взагалі сюди прийшла, і вирішила, що може з’ясувати, чи стоїть ліжко у тій кімнаті, й без участі лікаря Браша. Але оскільки це було не зовсім те, про що він просив, вона повинна була не розбудити пацієнтку. Звісно ж, вона знала, як пройти через палату, в якій спить хворий, і вже багато років тому зрозуміла, що те, чого лікарі не знають, рідко може їм зашкодити. Тому вона тихо відчинила двері й увійшла.

      Швидкого погляду вистачило, щоб переконатися, що місіс Бенкерсон – у типовому старечому сні. Безшумно ступаючи, Джилл пройшла повз неї до дверей у кімнату очікування. Двері були замкнені, проте її перепустка спрацювала.

      Вона з радістю побачила, що силове ліжко й досі там. А потім – того, хто займав цю кімнату: у кріслі з книгою з картинками на колінах сидів Людина з Марса.

      Сміт підняв погляд і осяйно, як захоплена дитина, всміхнувся їй.

      Джилл відчула запаморочення, наче раптово прокинулася зі сну. Безладні думки роїлися в її голові. Валентин Сміт тут? Але цього не може бути: його ж кудись перевели, так записано у журналі. Але він був тут.

      Тоді всі ці огидні натяки та можливості стали на свої місця… фальшивий «Людина з Марса» по стерео… літня жінка при смерті за дверима, яка приховувала наявність ще одного пацієнта… двері, які вона не змогла відчинити своєю перепусткою… І, нарешті, жахливе видовище «катафалка», що виїжджає звідси вночі, з простирадлом, під яким не один труп, а одразу два.

      Цей останній нічний кошмар промайнув у її думках і приніс із собою вихор холодного подиху страху, а також розуміння того, що вона сама наражається на небезпеку, отримавши цю надсекретну інформацію.

      Сміт незграбно підвівся, протягнув до неї обидві руки і, досі посміхаючись, сказав:

      – Водний брат!

      – Привіт. Гм… Як ти?

      – Я добре. Я щасливий. – Він іще щось додав своєю дивною приглушеною мовою, потім виправився і обережно промовив: – Ти тут, мій брате. Тебе не було. Зараз ти тут. Я пив великими ковтками за тобою.

      Джилл відчула, що безпорадно розривається між двома почуттями, одне з яких розбивало та розплавлювало її серце, а друге було крижаним страхом, що її тут впіймають. Сміт, здавалося, цього не помічав. Замість цього він промовив:

      – Бачиш? Я ходжу! Я став сильнішим.

      Він продемонстрував це, ступивши кілька кроків вперед і назад, а потім зупинився перед нею – радісний, захеканий, з посмішкою на вустах.

      Вона змусила себе посміхнутись.

      – Ми робимо успіхи, чи не так? Ти й далі ставатимеш сильнішим – з такою-то силою волі! Але я мушу йти. Я зайшла лише привітатися.

      Його вираз обличчя відразу змінився на нещасний:

      – Не йди!

      – Але я мушу!

      Він СКАЧАТЬ