Название: Чужинець на чужій землі
Автор: Роберт Гайнлайн
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Научная фантастика
isbn: 978-617-12-0090-6, 978-5-699-70900-7, 9786171219236
isbn:
Картинка поступово згасла, і на екрані знову з’явились представники пастилок «Мудра дівчина». Завдяки коротким одноактним п’єсам стало зрозуміло, що дівчина, яка ними не користувалася, була не лише не при своєму розумі, а й, без сумніву, синте до кінчиків пальців; чоловіки переходитимуть на інший бік вулиці, щоб уникнути її. Бен перемикнув на інший канал, потім повернувся до Джилл і замислено промовив:
– Що ж, я можу порвати завтрашню статтю і шукати нову тему. Вони не тільки зробили мій сьогоднішній протест смішним, а й дали зрозуміти, що він повністю під владою Дуґласа.
– Бене!
– Що?
– Це не Людина з Марса!
– Що? Крихітко, ти впевнена?
– Ну звісно ж, я впевнена! О, він схожий на нього, дуже схожий. Навіть голос такий самий. Але це не той пацієнт, якого я бачила в кімнаті під охороною.
Бен спробував похитнути її впевненість. Він вказав на те, що Сміта знали і бачили кілька десятків інших людей: охорона, інтерни, санітари, капітан та члени команди «Чемпіона», можливо, ще хтось. Хоча б хтось із цього переліку мав би побачити випуск новин, чи правління хоча б мало припустити, що хтось із них може його побачити та розпізнати підміну… якщо така була. Це безглуздо, бо надто ризиковано.
Джилл не запропонувала жодного логічного спростування; вона спохмурніла і до останнього наполягала на тому, що людина на стерео – не пацієнт, якого вона бачила. Врешті-решт вона сердито сказала:
– Добре, добре, залишайся при своїй думці! Якщо я не можу довести, що маю рацію, значить, я помиляюсь. Чоловіки!
– Зараз, Джилл…
– Будь ласка, відвези мене додому.
Бен мовчки пройшов до таксі. Він не погодився на одне з тих, що чекали біля ресторану, – навіть попри те, що більше не вважав, що хтось стежитиме за його пересуваннями, він обрав одну з машин зі стоянки біля готелю навпроти. Коли вони летіли назад, Джилл залишалась незворушною. Через якийсь час Бен витягнув транскрипції записів, отриманих у лікарняній кімнаті Сміта, і перечитав їх. Він перечитав їх іще раз, трохи подумав і сказав:
– Джилл?
– Так, містере Кекстоне?
– Я тобі не містер! Послухай, Джилл, вибач. Я прошу вибачення. Я помилявся.
– І що ж стало причиною такого важливого висновку?
Він ляснув зім’ятими аркушами по долоні.
– Ось це. Сміт не міг поводитися так вчора і за день до того і потім ввечері дати подібне інтерв’ю. Він вимкнув контроль… впав в один з отих своїх станів, у транс.
– Я дуже рада, що ти нарешті побачив очевидне.
– Джилл, якщо ти кілька разів вріжеш мені, тобі полегшає? Це серйозно. Ти знаєш, що це означає?
– Це означає, що вони використали СКАЧАТЬ