Чужинець на чужій землі. Роберт Гайнлайн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ історично-важливій трансляції з Уряду Федерації. Пам’ятайте, друзі, кожна мудра дівчина користується «Мудрими дівчатами». Легко носити, приємно приймати, гарантовано жодних невдач; затверджено для продажу без рекомендації згідно з Громадським Законом 1312. Навіщо наважуватись на старомодні, неестетичні, шкідливі, непевні методи? Навіщо ризикувати втратити його любов та повагу? Пам’ятайте… – Привабливий вовкуватий диктор глянув убік і поспішив закінчити рекламний текст: – Я раджу вам «Мудру дівчину», яка своєю чергою передає слово Генеральному Секретарю та Людині з Марса!

      ЗD картинка плавно змінилась на зображення молодої жінки, такої чуттєвої, неймовірно жіночної, звабливої, щоб примусити кожного чоловіка, який її побачить, бажати цей місцевий талант. Вона витягнулася, хитнулася і звабливо промовила:

      – Я завжди користуюся «Мудрою дівчиною».

      Картинка зблідла, і цілий оркестр взяв перші акорди «Нехай буде верховний спокій»[13]. Бен промовив:

      – А ти користуєшся «Мудрою Дівчиною»?

      – Не твоє діло! – Вона здавалася роздратованою. І додала: – Це шарлатанська панацея. У будь-якому разі – що змусило тебе думати, що мені це потрібно?

      Кекстон не відповів, а на екрані з’явились батьківські риси містера Генерального Секретаря Дуґласа.

      – Друзі, – почав він, – громадяни Федерації! Сьогодні я маю унікальну честь та привілей. З часу тріумфального повернення «Чемпіона», нашого корабля-першопрохідця… – Він продовжив кількома тисячами гарно дібраних слів, щоб привітати жителів Землі з їхнім успішним контактом з іншою планетою, іншою цивілізованою расою. Він примудрився натякнути на те, що подвиг «Чемпіона» був особистим досягненням кожного жителя Федерації, і що всі вони могли б посприяти експедиції, якби не були зайняті іншою серйозною роботою, і що він, Секретар Дуґлас, був обраний ними як звичайний інструмент для виконання їхньої волі. Лестощі ніколи не говорилися прямо – завжди приховано. У підтексті припускалося, що бути звичайною людиною означає бути рівним будь-кому, або й навіть кращим за більшість, і що старий добрий Джо Дуґлас – втілення звичайної людини. Навіть його зім’ята краватка та розтріпане волосся було «просто людським».

      Бен Кекстон хотів би дізнатися, хто написав промову. Можливо, Джим Сенфор – з усієї команди Дуґласа саме він найкраще вмів добирати прикметники так, щоб полоскотати та втішити аудиторію; до того як піти у політику, він писав рекламні тексти й ніколи не відчував докорів сумління.

      Так, оцей фрагмент про «руку, що гойдає колиску» був точно Джимовою роботою: він був з тих козлів, які могли звабити молоду дівчину цукеркою і вважати це дотепним.

      – Вимкни! – різко сказала Джилл.

      – Що? Помовч, гарненькі ніжки. Я мушу це послухати.

      – …тож, друзі, я маю честь представити вам нового громадянина Валентина Майкла Сміта, Людину з Марса! Майку, ми всі знаємо, що ти втомився і не дуже добре почуваєшся, але скажеш кілька слів своїм СКАЧАТЬ