Чужинець на чужій землі. Роберт Гайнлайн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ до ліжка, тож Джилл часто заходила, щоб попліткувати. Вона прикріпила жучка до стіни над поличкою у ванній, поки базікала про те, що прибиральниці ніколи не витирають пил з верхніх полиць у туалеті.

      Витягти котушку наступного дня та замінити її на нову було ще простіше; пацієнтка спала. Вона прокинулася, коли Джилл стояла на стільці, і, здавалося, здивувалася; Джилл відволікла пацієнтку пікантними та вигаданими лікарняними плітками.

      Джилл відправила використаний дріт поштою, скориставшись лікарняним поштовим відділенням, оскільки безлика сліпота поштової системи здавалась безпечнішою від шпигунських витребеньок. Але її спроба вставити свіжу котушку втретє зазнала невдачі. Вона чекала, поки пацієнтка засне, але, щойно вилізла на стілець, та прокинулась.

      – О… Привіт, міс Бордмен.

      Джилл застигла, тримаючи в руці дротовий записувач.

      – Привіт, місіс Фріцлі! – тільки й змогла відповісти. – Гарно подрімали?

      – Якщо чесно, – капризно відповіла жінка, – у мене болить спина.

      – Я розітру її.

      – Це майже не допомагає. Чому ви постійно крутитесь навколо мого туалету? Щось не так?

      Джилл щосили намагалася заспокоїтись. Жінка справді не має підозр, переконала вона себе.

      – Миші, – промовила вона, здаючись.

      – Миші? Ненавиджу мишей! Мені зараз же потрібна інша палата!

      Джилл відірвала маленький пристрій від стіни, сховала його в кишеню, зістрибнула зі стільця і сказала пацієнтці:

      – Зараз, зараз, місіс Фріцлі. Я просто перевіряла, чи немає раптом у туалеті мишачих нір. Їх немає.

      – Ви впевнені?

      – На всі сто відсотків. А зараз розітремо спину, чи не так? Розслабтеся.

      Джилл вирішила, що не може знову встановити жучок у тій кімнаті, і дійшла висновку, що варто ризикнути і спробувати встановити його у вільній кімнаті, що була частиною К-12 – палати Людини з Марса. Але, коли Джилл звільнилася, її зміна вже майже добігала кінця. Вона взяла перепустку – але лише для того, щоб з’ясувати, що вона їй не потрібна: двері були незамкнені, проте їх охороняли двоє морських піхотинців, бо охорону подвоїли. Один з них глянув, як вона відчинила двері:

      – Шукаєте когось?

      – Ні. Не сидіть на ліжках, хлопці, – сказала вона твердо. – Якщо вам потрібно більше стільців, я відправлю за ними. – Джилл не випускала охоронця з поля зору, поки той неохоче встав, а потім пішла, намагаючись приховати тремтіння.

      Але коли вона закінчила зміну, жучок уже просто пропалював їй кишеню. Джилл вирішила врешті-решт повернути його Кекстону. Вона переодяглася, переклала пристрій у сумочку й пішла на дах. На свіжому повітрі й дорогою до квартири Бена їй уже дихалось легше. Під час польоту вона зателефонувала до нього.

      – Кекстон біля телефону.

      – Це Джилл, Бене. Я хочу зустрітися. Ти сам?

      Він повільно відповів:

      – Не думаю, що це розумно, крихітко. Не зараз.

      – Бене, я хочу тебе побачити. Я вже їду.

      – Що СКАЧАТЬ