Флорентійські хроніки. Державець (збірник). Никколо Макиавелли

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ загинув від руки Боккаччо Кавіччулі. Месера ж Корсо наздогнали й захопили комонні каталонці, солдати, найняті Синьйорією. Але коли його везли назад до Флоренції, він, не бажаючи бачити своїх ворогів-звитяжців і терпіти від них наругу, скочив з коня, упав додолу, і його заколов охоронець; тіло його підібрали ченці Сан Сальві і поховали без усяких гонорів. Так закінчив свої дні месер Корсо, якому батьківщина його і партія чорних завдячують і добрим, і лихим, і якби душу його не шарпали так пристрасті, то й пам’ять по ньому була б щасливіша. А проте він заслуговує того, щоб належати до числа найславетніших громадян нашого міста. Щоправда, палахка його вдача змусила і батьківщину, і партію, в якій він був, забути про його заслуги, і ця палахка вдача звела його зі світу, а батьківщині і партії завдала чимало лиха. Угуччоне, який поспішав рятувати свояка, довідався в Ремолі про те, що на месера Корсо піднявся весь посполитий люд. Збагнувши, що допомогти йому годі і він тільки нашкодить собі, Угуччоне, не підсобивши своякові, повернув назад.

      XXIV

      Загибель месера Корсо, яка сталася року 1308, поклала край чварам, і в місті запанував мир доти, доки не стало відомо, що цісар Генріх вступив в Італію з усіма флорентійськими ворохобниками (1312), яким він пообіцяв повернути їх на батьківщину. Тут зверхники зміркували, що ліпше було б мати менше ворогів, а для цього треба б скоротити їхнє число. Ось чому вирішено повернути всіх ворохобників, окрім тих, кому закон забороняв персонально повернення. Таким чином на вигнанні зосталася більшина гібеллінів і деякі з партії білих, а серед них Данте Аліг'єрі, сини месера Вері Черкі і Джано делла Белли. До того ж відправлено посланців до короля Неаполітанського Роберта з проханням про допомогу. Зробити його своїм спільником їм не пощастило, тоді вони передали йому на п'ять років зверхність над містом з тим, щоб він боронив їх як своїх підданців. Цісар обрав в Італії шлях на Пізу і через Маремму дійшов до Рима, де він року 1312 вінчався на царство. Поклавши потім підгорнути під себе флорентійців, він рушив на Флоренцію через Перуджу та Ареццо й отаборився біля монастиря Сан Сальві за одну милю од міста. Там він марно простояв п'ятдесят днів, утративши надію на спробу повалити тамтешній лад, і рушив на Пізу, де домовився з сицилійським королем Фрідріхом про спільне завоювання Неаполітанського королівства. Він повів своє військо в похід, і, коли вже сподівався на близьку перемогу, а король Роберт боявся розгрому, в Буонконвенто його ждала кончина (1313).

      XXV

      Десь трохи згодом Угуччоне делла Фаджола спершу захопив Пізу, а відтак Лукку, куди його впустила гібеллінська партія, і за сприянням цих міст завдав сусідам чималого спустошення. Щоб убезпечити себе, флорентійці попросили короля Роберта прислати до них його брата П'єро очолити їхні загони. Тим часом Угуччоне без упину вбивався в усе більшу силу і, діючи то ґвалтом, то ошуканством, заволодів багатьма фортецями у Валь д'Арно і Валь-ді-Ньєволе. Коли ж він обложив Монте Катіні, СКАЧАТЬ