Флорентійські хроніки. Державець (збірник). Никколо Макиавелли

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ дуже завзята і завершилася для обох суперників сумним наслідком, бо месер Нікколо наклав головою, а Сімоне тієї ж ночі помер від ран. Ця нещасна оказія знову збурила ціле місто, і хоча в ній більше провинилися чорні, зверхники взяли їх під захист. Ще не ухвалено постанови в цій справі, як викрито змову, вчинену білими з месером П'єро Ферранте, Кардовим бароном, з метою захоплення влади. Викрити її допомогли знайдені листи від Черкі до барона, дарма що багато хто вважав, що листи підробив і сфальшував Донаті, гадаючи з їхньою допомогою змити пляму, яка заплямувала їх з убивством месера Нікколо. А проте всіх Черкі і їхніх поплічників з партії білих, а серед них і поета Данте, засуджено на вигнання, майно їхнє сконфісковано, а будинки сплюндровано. Вони розпорошилися врізнобіч укупі з багатьма гібеллінами, які причалили до них, у пошуках нової роботи і нової долі. А ось Карл, доконавши те, для чого його послано до Флоренції, повернувся до папи, аби взятися до своїх справ на Сицилії. Але там він показав себе не толковішим і не кращим, ніж у Флоренції, отож він, поклавши кістьми чимало своїх людей, вернувся, як нелишний, до Франції.

      XXI

      (1304). Після від'їзду Карла додому життя у Флоренції точилося досить тихо-мирно. Тільки месер Корсо не знаходив собі місця, бо йому здавалося, що він не на тому стані, як йому належить: панували тоді пополани і, на його думку, республікою заправляли ті, хто значно поступався йому. Весь у полоні таких почуттів, він надумав заличкувати пристойним приводом негожість своїх душевних поривань. Він паплюжив громадян, які відали міською скарбницею, оскаржуючи їх у триньканні громадських коштів і вимагаючи виводити їх на чисту воду й карати. Ці оскарження підтримували ті, хто жив такими самими нечестивими прагненнями, а також сила-силенна інших, які з темноти своєї вірили, що месером Корсо двигає любов до батьківщини. Проте паплюжені месером Корсо городяни, користуючись підтримкою народу, всіляко боронилися. Чвари зайшли так далеко, що люди, перепробувавши всі законні заходи, вирішили взятися до зброї. На одному боці стояв месер Корсо з месером Лоттьєрі, єпископом Флорентійським, багатьма грандами й деякими пополанами, на другому засідателі Синьйорії і більша частина людності, отож у цілому місті раз у раз спалахували сутички. Побачивши, яка небезпека загрожує їм, синьйори послали за виручкою до луккезців, і от усі луккезці поквапилися до Флоренції. Завдяки їхньому втручанню прийшло втихомирення, колотнеча ущухла, народ зберіг свої закони і свободу, але розправлятися з заводіями не став. До відома папи дійшло про флорентійські розрухи, і, щоб покласти їм край, він послав туди своїм легатом месера Нікколо да Прато. Муж, добре відомий своїм високим становищем, освіченістю й людяністю, він одразу ж завоював таку довіру, що легко добився у місті права запровадити свій державний лад. Бувши гібеллінського коліна, він прагнув того, щоб повернути на батьківщину банітів. Але насамперед він спробував здобути прихильність людності й з цією метою відновив СКАЧАТЬ