Час Ліліт. Сергій Лобода

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ холодильника так порожньо. Нічого, скільки їй самій треба. Завтра вже закупить усе необхідне. Прозора тарілка з пізньою холостяцькою вечерею перекочувала в мікрохвильовку.

      Переодягнулася. У ванній глянула на своє відображення. Скривилася.

      Чому він не подав на неї доповідну? Невже і справді щось відчуває?

      «Дурниці», − сказала собі. Просто Єгор порядна людина, до того ж, їх пов'язують кілька років дружніх відносин.

      «Дружба», − гірко усміхнулася жінка, і вимкнула чайник, що свистів на плиті.

      Чи кохала вона його? Чи була її тяга до нього справжнім коханням? Чи…

      Ольга усміхнулася. «Собі хоч не бреши», − подумала гірко. Кохання… Так, він подобався їй. Дуже подобався. Але це була не єдина причина. Він був єдиним… Єдиним, утому сенсі, що вибору особливого в Ольги не було, навіть в інституті. Де вона могла познайомитися з чоловіком? На сайті знайомств? Чи ходити на ці принизливі зустрічі «Кому за тридцять». Атак…

      Іскра пробігла в перший же день знайомства. Хоч Єгор і був холодний з нею спочатку, згодом почав ставитися до Ольги з дружньою увагою. А сама вона поступово закохувалася в нього, немов поринала в темну безодню океану.

      Він був самотній. І вона вже була сама. Це теж їх єднало. Нерідко вони залишалися допізна в інституті. Іноді пили разом каву. Іноді він підвозив її до будинку. Тільки іскра була в ній. У ньому ж горіла лише робота.

      А потім Ольга дізналася, що він одружився. Подейкували, на своїй подрузі дитинства. Було прикро. До сліз прикро, але це не вплинуло на її почуття.

      Він перестав затримуватися, поспішав до своєї Рити. А Ольга…

      Вона Єгора навіть не ревнувала. Так, Риту Ольга не любила. І не тому, що він віддав перевагу їй, а не Ользі. Була в цій жінці якась нарочитість, здавалося, вона лише прикидається закоханою дружиною, а насправді… Але, можливо, це тільки здавалося.

      Залишалося тільки одне − бачити його і просто радіти. Хоч це й погано виходило.

      Коли померла Рита, Ольга мала надію, що тепер і їй пощастить. Вона розуміла, що підло будувати відносини на смерті, та й узагалі навіть так думати, але таємне бажання бути з ним зневажало мораль.

      Тільки все було марно.

      Навпаки, Єгор, який і раніше не був занадто відкритим, замкнувся в собі ще більше. Зовні все виглядало як завжди − на жарти він посміхався, від прикрощів засмучувався, але все це робив упівсили, ніби нещиро. У ньому, здавалося, згасло щось, випарувалася воля до життя.

      Ольга надкусила бутерброд.

      Але все одно вони зблизилися після цього. Вона не будувала райдужних перспектив, прекрасно все розуміючи. Його біль став і її болем. Це не було облудою або стратегією. Господи, невже вона виправдовується сама перед собою?

      Ольга кинула погляд на телефон. Зателефонувати йому? В інституті він сьогодні більше не з'являвся. Як він там?

      Здоровий глузд узяв гору. Що вона йому скаже? Чим заспокоїть? А так хочеться почути його голос…

      Жінка зітхнула. Не варто було так накручувати СКАЧАТЬ