Останнє літо. Всі ми родом з 90-х (українською). Федір Титарчук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ давно згорів, чоловіком в сім'ї був тільки він та йому, власне, крім магнітофона, коробки касет і пари ще якихось технічних штучок, все інше було пофіг. Так що дзвінок жив своїм життям – точніше, віджив таке, – а Льоха своїм.

      – Ти що, ох..в? – відкрив двері Льоха і ледве втримав тіло, що почало вже падати. – А якщо б матушка чи бабуля дома були? Вони б мені потім всю голову засрали! – прямолінійно змалював ситуацію він. Але Жеці, схоже, було вже все «однозначно на будь-яку основу дробі».

      – Вилазь! – вимовив вже тихіше він. – Справа є. Развлєкуха, я тобі кажу…

      Казати Жеці було складно, але те, що він щось задумав і це щось сумнівно тхнуло, Льохі стало ясно відразу ж. І трохи поміркувавши, він натягнув свої краси, переодягнув футболку з білої – домашньої, на синю – прогулянкову, і пішов за Жекою, якого турляло гравітацією і обертанням Землі з боку в бік.

      – Пацани, курнути не знайдеться? – прибився до них Дроня. Пацан він був чудовий, просто відмінний, якщо б ще не настільки гарячим і безрозсудним, так йому і ціни б не було. – Пихнути треба б… – пояснив він.

      Ні курнути, ні пихнути, природно, ні в кого не знайшлося, а ось «сто пудовий развлєкон» йому пообіцяли. І коли робити Дрону було сьогодні до ночі зовсім нема чого, то він з радістю погодився скласти їм компанію.

      Шлях їх лежав рівно за Жекою, а той прокладав його, шлях, природно, зі знанням місцевості бувалим лоцманом, огинаючи всі уступи, розкидані будівельні блоки і незакриті люки.

      – А куди ми? – не вгамовувався Дрон між тим не відстаючи від Льохи і Жеки.

      – Не знаю, – чесно зізнався Леха. – Я ось за тілом рухаюся. Наглядаю, як би він чогось не накоїв.

      – А! – розуміюче засміявся Дроня.

      А «тіло» тягло їх вгору, вгору мікрорайону, повз чужих дворів, вже не знайомих бабульок біля під'їздів, кудись в сторону… В бік будівництва! – дивувався Льоха і йому що-то все це стало ще менш подобатися.

      Там, нагорі і трохи в сторонці, маяріло рівно три недобудовані коробки, які коли-то повинні були б стати повноцінними п'ятиповерхівками, але поки лише стояли, мокли, наповнювалися пилом, битими пляшками і слідами багать.

      – А що там? – не втримався Леха, наздоганяючи Жеку.

      – А ти не з-з-сци! – простягнув Жека і знову вирвався на півтора корпусу вперед.

      – Не, а чо тут? – не зрозумів Дрон.

      – Зараз все побачите! – зрадів Жека, припав до землі, запустив руку кудись під фундамент, порившись там з хвилину, з великими потугами витягнув величезний шматок арматури діаметра не менш як 40-го.

      – Ось! – показав він метровий прут, який в його руці виглядав досить страхітливо. – Ти, – він вказав на Льоху, – стій там і дивись, а ти, – тепер прийшла черга і Дроні, – Стій там, – вказівку на протилежну сторону, – І дивись туди, а я… – і поки пацани слухняно розходилися по сторонах, не до кінця розуміючи суть СКАЧАТЬ