Звичаї нашого народу. Олекса Воропай

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ніякої поживи. Голодний пес «вирішує долю». Він хапає балабушки одну за одною, боячись утратити смачну вечерю, а дівчата з притишеним диханням слідкують за кожним найменшим рухом пса. Ще б пак! Чию балабушку пес проковтне першою, та дівчина перша і заміж вийде, а чию не зачепить, та сидітиме в дівках. Інколи пес візьме балабушку і несе її десь у темний кут – так і доля занесе дівчину в чужі краї, в далекі села. Найгірше, якщо пес не з'їсть балабушку, а тільки надкусить її і покине…

      Бігають ще дівчата попід вікна слухати.

      «Оце підбіжить під вікно, – розповідає Марія,[11] – до тієї хати, де багато дітей, стане і слухає. А в хаті саме розбешкетувалися діти. Мати свариться на них:

      – Сядь, Івасю!

      Дівчина сердито відбігає від вікна, бо почути «сядь» значить, що вона сидітиме ще «в дівках» цілий рік.

      Під вікном другої хати інша з дівчат почула, як господиня до свого чоловіка або сина сказала:

      – Іди, Грицю, корові дай сіна!

      Це добрий знак, бо сказане «іди» віщує весілля».

      Інколи дівчата не тільки слухають, а й гукають під вікном:

      – Дядьку, де ключі?

      Господар, що хоче пожартувати з дівчатами, відповідає:

      – У вівсі, щоб посивіли ви всі!

      Але зараз же поспішає поправитися:

      – Ні, ні, дівчата, у пшениці – щоб усі ви були молодиці!

      – Дякуємо!

      І весела дівоча юрба з сміхом та вереском вибігає на вулицю…

      Для дівчини мало знати, що вона вийде заміж; вона ще хоче довідатися, чи буде в парі з своїм судженим. Пізно ввечері, коли вже стемніє, дівчина набирає в пелену насіння коноплі, виходить за хату, сіє на снігу і приспівує:

      Андрію, Андрію,

      Конопельку сію,

      Спідницею волочу,

      Заміж вийти хочу.[12]

      Потім набирає жменю снігу там, де сіяла коноплі, вносить до хати і, коли сніг розтане, лічить насіння: якщо кожна зернина має пару – добре, якщо ні – поганий знак.

      Цікавиться дівчина ще й тим – хто буде її чоловік, якої вдачі та якого фаху? Щоб це вгадати, вона посипає на долівку трохи пшениці, наливає в мисочку води і ставить люстерко. Коли все вже готове, впускає півня і слідкує за ним: якщо півень нап'ється води – чоловік буде п'яницею, клюне пшениці – господарем, а як гляне в люстерко – паничем і ледарем.

      Бігають ще дівчата до річки, набирають намулу з дна і приносять до хати. В хаті цей намул уважно розглядається: якщо там є шматочок заліза чи цвях – чоловік буде ковалем, тріска – теслею, скло – склярем, шкіра – шевцем, пісок – мулярем, а якщо, крім землі, немає нічого – хліборобом!

      Цікаво ще знати, як буде зватися чоловік. Виходить дівчина на вулицю і питається першого зустрічного чоловіка:

      – Дядьку, як вас звати?

      Наші люди цьому не дивуються, бо ж кожний знає, в чому річ.[13] Почувши питання, прохожий дає відповідь, СКАЧАТЬ