Три співці свого життя. Казанова, Стендаль, Толстой. Стефан Цвейг
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Три співці свого життя. Казанова, Стендаль, Толстой - Стефан Цвейг страница 21

СКАЧАТЬ душевному екстазі закликає і сонце, і місяць, і зірки, турбує в ім’я свого Бога в почуттях до Гретхен і всесвіту, щоб (як заздалегідь знав Мефістофель) закінчити піднесене споглядання подібно Казанові й зовсім по-земному позбавити бідну чотирнадцятирічну дівчину її скарбу? Тоді як на життєвих шляхах Гете й Байрона залишається цілий рій зламаних жінок, зігнутих, розбитих життів, саме тому, що вищі, космічні натури мимоволі так розширюють у любові душевний світ жінки, що вона, втративши цей полум’яний подих, не може втілити його в земні форми, – запальність Казанови залишає надзвичайно мало душевних страждань. Він не викликає ні загибелі, ні відчаю, багатьох жінок він зробив щасливими й жодної – істеричною, всі вони після простої чуттєвої пригоди повертаються неушкодженими в буденність, до своїх чоловіків або коханців. Але жодна з них не кінчає самогубством, не впадає у відчай, її внутрішню рівновагу, мабуть, не порушено, або навіть якщо й порушено, то прямолінійна й у своїй природності здорова пристрасть Казанови не проникає в їхню долю. Він обвіває їх лише, як тропічний вітер, в якому вони розквітають для більш палкої чуттєвості. Він зігріває, але не спалює, він перемагає, не руйнуючи, він спокушає, не гублячи, і завдяки тому, що його еротика концентрується лише в тканині тіла – більш міцній, ніж вразлива душа, – його завоювання не дають визріти катастрофі. Тому в Казанові-коханці немає нічого демонічного, він ніколи не стає трагічним героєм у долі іншого й сам ніколи не здається незрозумілою натурою. У любовній грі він залишається найгеніальнішим майстром епізодів, якого знає світова сцена.

      Але ця бездушність, безперечно, викликає питання; чи можна взагалі це фізичне, розпалюване появою кожної спідниці libido назвати любов’ю? Звичайно ні, якщо порівняти Казанову, цього homo eroticus або eroticissimus[41], з безсмертними коханцями Вертером або Сен-Пре[42]. Ця майже побожна екзальтація, яка при появі образу коханої готова зріднитися із всесвітом і Богом, цей породжений Еросом підйом залишається недоступним для Казанови з першого до останнього дня. Жоден його лист, жоден його вірш не свідчить про почуття справжнього кохання за межами годин, проведених у ліжку; є навіть питання, чи можна допустити в нього здатність до дійсної пристрасті? Бо пристрасть, amour-passion, як називає її Стендаль, несумісна у своїй неповторності зі звичайним, вона виникає завжди з довго накопиченої й збереженої сили почуттів; звільнена, вона, як блискавка, кидається назустріч улюбленому образу. Але Казанова постійно марнує свою пристрасність, він занадто часто розряджається, щоб бути здатним на вищу, блискавичну напругу; його пристрасть, чисто еротична, не знає екстазу великої єдиної пристрасті. Тому не потрібно турбуватися, коли він впадає в страшний відчай через відхід Генрієтти або прекрасної португалки; він не візьме в руки пістолета, – і дійсно, через два дні ми знаходимо його в ліжку іншої жінки або в домі терпимості. Монашка С. С. не може більше прийти з Мурано в казино, і замість неї з’являється СКАЧАТЬ



<p>41</p>

Людина еротична або еротика (лат.). – Пер.

<p>42</p>

Вертер і Сен-Пре – герої творів: Вертер – «Страждання юного Вертера» Гете, Сен-Пре – «Юлія, або Нова Елоїза» Жан Жака Руссо.