Три співці свого життя. Казанова, Стендаль, Толстой. Стефан Цвейг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тим, хто домагається малого, але завдяки душевній силі це швидкоплинне підіймає в тривале. Одне-єдине переживання Стендаля, достатньою мірою жалюгідного героя любові, завдяки піднесеному почуттю дає більший відсоток душевної субстанції, ніж три тисячі ночей Казанови; всі шістнадцять томів його мемуарів дадуть менше поняття про глибину почуттів і екстаз духу, які здатен породити Ерос, ніж чотири строфи вірша Гете. Піддані аналізу з вищої точки зору, мемуари Казанови являють собою скоріше статистичний реферат, ніж роман, радше щоденник військового походу, ніж Codex eroticus[43], це західна Камасутра[44], Одіссея подорожей по плоті, Іліада вічного чоловічого потягу до вічної Олени. Їхня цінність полягає в кількості, а не в якості, і цінні вони як варіанти, а не як окремі випадки, різноманіттям форм, а не душевною значущістю.

      Саме повнота цих переживань і здивування перед фізичними подвигами змусили наш світ, який реєструє переважно рекорди й рідко що вимірює душевною силою, звести Джакомо Казанову в символ фалічного тріумфу й прикрасити його дорогоцінним вінком слави, зробивши його ім’я приказкою. Казанова німецькою та іншими європейськими мовами вказує на чарівного лицаря, пожирача жінок, майстра спокуси; у чоловічій міфології він є тим, чим Олена, Фрина і Нінон де Ланкло – у міфології жінок. Щоб з мільйона своїх одноденних личин створити безсмертний тип, людство завжди має зводити загальний випадок до одиничного образу; так на частку цього сина венеціанського актора випадає несподівана честь уславитися кольорами всіх героїв-коханців. Правда, він повинен розділяти цей вартий заздрості п’єдестал з іншим, і до того ж навіть легендарним товаришем; поруч із ним стоїть куди благородніший кревно, більш похмурий по складу і більш демонічний по зовнішності – іспанський суперник Дон Жуан. Часто говорили про прихований контраст між цими майстрами спокуси (вперше, і, як на мене, вдаліше всіх – Оскар А. Г. Шмітц); але так само, як навряд чи колись буде вичерпана до кінця духовна антитеза між Леонардо і Мікеланджело, Толстим і Достоєвським, Платоном і Арістотелем, бо кожне покоління типологічно її повторює, таким же невичерпним залишиться й це протиставлення двох первісних форм еротики. Хоча обидва вони і йдуть в одному напрямку, обидва, як яструби, кидаються на жінку, вічно вриваючись в їхній сором’язливо або блаженно переляканий рій, все ж їхній душевний лад по суті й у його проявах уявляється нам тим, що відбувається від абсолютно різних рис. Дон Жуан на противагу вільному, безтурботному, безрідному, нестримному Казанові – це нерухомо застиглий у кастовій гідності ідальго, дворянин, іспанець і навіть у бунті католик у душі. Як у pursangre[45] іспанця, всі його думки й почуття крутяться навколо поняття про честь; як середньовічний католик він несвідомо підлягає церковній оцінці всього плотського як «гріха». Любов поза шлюбом (і тому подвійно спокуслива) представляється з цієї трансцендентної точки зору християнства чимось СКАЧАТЬ