Три метри над рівнем неба. Федерико Моччиа

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ якийсь тип виріс просто перед нею. Це був Степ.

      – Що ж, бачу, ти мене не послухалась, намагаєшся вирішити свої проблеми. – Він кивнув на Бранделлі. – Розумію, це лише перша спроба. Але хай буде. Зрештою, якщо ти не знайшла нічого ліпшого…

      Бабі непевно глянула на нього. Вона його знала, але він їй не подобався. Чи так? Що було з цим типом?

      Степ освіжив їй пам’ять.

      – Я супроводжував тебе до школи кілька днів тому.

      – Цього не може бути, до школи я завжди їжджу зі своїм батьком.

      – Маєш рацію. Скажімо так, я їхав поряд з тобою. Почепився на твою машину.

      Бабі згадала й глянула на нього заскочено.

      – Бачу, що ти нарешті пригадала.

      – Звичайно, ти – той тип, що наговорив купу маячні. Ти не змінився, еге ж?

      – А чого б мені мінятися, я ідеальний.

      Степ розвів руки, демонструючи фігуру.

      Бабі подумала, що принаймні в цьому сенсі він має рацію. А от усе інше нікуди не годилося. Починаючи від одягу і завершуючи поведінкою.

      – Бачиш, ти не заперечила.

      – Та я навіть відповідати тобі не буду.

      – Бабі, він тобі набрид?

      У Бранделлі проскочила невдала думка, що треба втрутитися. Степ навіть не глянув на нього.

      – Ні, Кіко, дякую.

      – Ну, якщо я тобі не набрид, то я тобі подобаюсь…

      – Ти мені цілковито байдужий. Ні, я б сказала, що мені з тобою трішки нудно, якщо бути точною.

      Кіко спробував урвати цю бесіду, звернувшись до Бабі.

      – Хочеш щось випити?

      Замість неї відповів Степ.

      – Так, дякую, налий мені кока-коли.

      Кіко й вухом не повів.

      – Бабі, ти чогось хочеш?

      Степ уперше подивився на нього.

      – Так, кока-коли, я вже тобі це казав, і швидше.

      Кіко вкляк, дивлячись на нього і тримаючи склянку в руках.

      – Швидше. Чи ти оглух, черв’яку?

      – Облиш, – утрутилась Бабі, забираючи склянку з рук Кіко. – Я сама.

      Музика «Антракс» заповнювала залу, багато хто припинив розмови.

      – Бачиш, коли ти ввічлива, то набагато гарніша.

      Бабі поставила на місце пляшку.

      – Тримай, не розлий.

      Дівчина вихлюпнула повну склянку кока-коли в обличчя Степові, замочивши його всього.

      – Я ж тобі казала бути обережним, ти зовсім дитина, га? Навіть пити не вмієш.

      Кіко зареготав. Степ так його штурхонув, що той налетів на низенький столик, перекинувши все, що стояло на ньому. Потім узявся за краєчки скартертини, на якій стояли напої. Потягнув, намагаючись наслідувати фокусників, але номер не вдався. З десяток пляшок полетіли, перекидаючись, на ближні дивани та гостей. Кілька склянок розбилися. СКАЧАТЬ