Три метри над рівнем неба. Федерико Моччиа

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ кохання, цілувала його шию, за вухом, очі. Він же нічого не казав, увесь час тільки дивився на неї, гладив її по волоссю, усміхаючись, гойдаючись усередині неї ніжно, як у колисці, угору й униз, дбаючи, щоб не навалюватись на неї своєю вагою, тримаючись на ліктях, ледь торкаючись її шкіри. Маддалена ще раз глянула на нього.

      – Дев’яносто!

      Степ спустився, ледь торкнувся мармуру – і знову вгору, сильно та рішучо. Вона уявила себе під ним. Спалахнуло бажання. Почервоніла й опустила очі. Поклала назад до кишеньки пакетик із гумками, який повернула сусідка.

      5

      Поппі та його друзі стояли перед баром «Андзуїні», реготали й жартували, попиваючи пиво. Хтось їв червону піцу, яка ще парувала, облизував кутики, щоб томатний соус не витікав. Ще хтось курив. Кілька дівчат захоплено слухали якогось типа. Він забагато жестикулював, розповідаючи про сварку зі своїм шефом: його звільнили, але нарешті він відігрався за все. Побив усі пляшки вина в магазині, першу з яких – в особливий спосіб.

      – Знаєте, що я зробив? Він мені так остогид, що замість заяви про звільнення я огрів його пляшкою по кумполу.

      Усі засміялися. Деякі – грубо. Один із них, затятий курець, закашлявся, як навіжений. Тип, бачачи прихильність слухачів, продовжив:

      – А він замість того, щоб виплатити мені вихідну допомогу, накатав на мене заяву в поліцію.

      І засміявся першим, намагаючись таким чином підтримати цей свій не надто дотепний жарт.

      Анналіза також була там. Увечері після того інциденту вона не подзвонила Стефано, ніколи його більше не шукала. Але це було несуттєво. Степ був не з тих, хто страждає на самоті. Вже минуло понад вісім місяців, і він нічого про тих людей не чув. Тож дещо занепокоївся і пішов їх шукати.

      – Поппі, друже мій, як справи?

      Поппі подивився на типа, що йшов йому назустріч. Усміхнувся, але було зрозуміло, що він не має зеленого поняття, хто це. Так, щось знайоме було – ці очі, цей колір волосся, ці риси обличчя, – але він не пам’ятав. Статурний, з великими руками та широкими грудьми. Степ, помітивши запитальний погляд Поппі, усміхнувся, намагаючись його заспокоїти.

      – Сто років не бачились, еге ж? Як твої справи?

      Степ дружно поклав руку на плече Поппі.

      Сицилієць, Полло та Луконе, що були щасливі супроводжувати Степа, влізли у центр групи. Анналіза все ще усміхалася, коли зустрілася поглядом зі Степом. Вона єдина його впізнала. Усмішка повільно сповзла їй з обличчя. Степ відвів очі й присвятив цілковиту увагу своєму другові Поппі, який усе ще спантеличено дивився на нього.

      – Вибач, я ніяк не можу пригадати…

      – Як же так?! – Степ усміхнувся йому, все ще обіймаючи за плечі, ніби вони були двоє старих друзів, що давно не бачилися. – Мені сумно таке чути. Зачекай. – Раптом йому сяйнула чудова думка. – Можливо, ти згадаєш ось це.

      Витягнув із кишені джинсів капелюшка. Поппі подивився на капелюшок, потім – на усміхнене обличчя осадкуватого типа, СКАЧАТЬ