Три метри над рівнем неба. Федерико Моччиа

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ став навпроти нього, пильно поглянув, посміхаючись. Хлопець продовжував навперемінки піднімати гантелі, угору-униз, потім побачив інших, що входили. Він дійшов уже до сьомого підходу. Зупинився. Подивився на Полло, Луконе, Малюка, Кролика та інших, які загородили вузький прохід. Зрештою зрозумів, що має вийти звідси. Поклав гантелі. Із кволим «вибачте» протиснувся між міцними мускулами, які, не посунувшись, змусили його витончитися ще дужче. Сицилієць зняв олімпійку, оголивши величезні грудні м’язи й пропорційні передпліччя.

      – Ну, то ти готовий?

      – Коли хочеш.

      Сицилієць зайняв позицію. Степ – навпроти нього. Почали робити відтискання. Степ витримав, скільки зміг, а потім, знесилений, повалився на підлогу. Сицилієць зробив ще п’ять швидких відтискань, потім підвівся і ляснув Степа по плечу.

      – Молодець, хлопче, дуже непогано. Останні ти зробив цілковито завдяки ось цьому.

      І він дружно штовхнув його долонею в чоло. Степ усміхнувся, це було не образливо. Усі повернулися до своїх вправ. Степ помасував собі затерплі м’язи передпліч – нічого не вдієш, Сицилієць був набагато дужчим за нього, було ще зарано. Тоді.

      – Вісімдесят!

      Кальмар та Кролик гепнулися один за одним на холодний мармур дашка.

      – Ще мінус два.

      Малюк посміхнувся. Підняв руку з пивом, яке принесла одна з білявок. Її прозвали Петсі[17] за віддалену схожість з англійською співачкою. Дуже віддалену.

      – Вісімдесят один.

      Кальмар підійшов до Малюка і взяв у нього пиво.

      – Вісімдесят два!

      Зробив довгий ковток, потім передав Кроликові. Коли бляшанка повернулася до рук Малюка, вона була майже порожня.

      – Вісімдесят три!

      Бляшанка, кинута долі, підстрибнула на дашку і полетіла вниз з металічним звуком.

      – Вісімдесят чотири!

      Двічі легко підскочила, покотилася до водостоку, зупинилася й закрутилася між широкими щілинами.

      – Вісімдесят п’ять!

      Їх залишилося тільки четверо: Степ, Сицилієць, Гак та Даріо. Опустилися всі одночасно. Одяг просякнув потом, ланцюжки, що витяглися з-під футболок, небезпечно розгойдувались на шиях, руки намагалися знайти зручнішу позицію.

      – Вісімдесят шість!

      Вони були як потужна і шумна машина, що випускала час від часу пару, слідуючи точному ритму.

      – Вісімдесят сім!

      Знову опустилися.

      – Нумо, Даріо! – крикнула Ґлорія знизу, розгойдуючись на своїй «Веспі». – Продовжуй, любий, ти дуже сильний!

      – Вісімдесят вісім!

      І Даріо, якого щойно підбадьорила дівчина, під час підйому вкляк на півдорозі. Ґлорія це помітила.

      – Ну ж бо, Даріо! – прокричала знову зі своєї «Веспи».

      Даріо відтискав обома руками, намагаючись зібрати свої розпорошені сили, але не зміг поворухнутися.

      Він зупинився, застиг СКАЧАТЬ