Пів’яблука. Галина Вдовиченко

Чтение книги онлайн.

      Вона прийшла на телебачення, не маючи жодного досвіду роботи у засобах масової інформації. Почула з телеекрану оголошення – запрошували амбітних і креативних спробувати себе у ролі телеведучих та тележурналістів.

      Два дні думала – і придумала.

      Заступник директора телестудії попереджав кожного претендента: у вашому розпорядженні три хвилини. Як ви бачите свою роботу на новому телеканалі? З якими ідеями прийшли? Дякую, залишіть секретарці резюме, можливо, ми вам зателефонуємо.

      Луїза прийшла у бежевому з голови до ніг, подивилася заступнику директора в очі і сказала:

      – Я хочу вести програму, що називатиметься «Потвора». Це будуть розповіді та дослідження про явища, які виникають на межі припустимого. Іноді потворні, однак лише на перший погляд. Адже навіть лінія краси, подовжена до безкінечності, стає не досконалою, а огидною. Матеріалу не бракуватиме. Люди, які прагнуть досконалості, часто роблять речі, що руйнують їхню природну гармонію, натомість збої у благих намірах природи, так звані помилки природи, насправді згодом виявляються новими варіантами прояву досконалості…

      Заступник директора мовчав. І вона вела далі:

      – Це буде програма-провокація. Насправді ми будемо говорити про красу, але зі зворотного її боку. Провокація і гра полягатимуть у всьому, починаючи від назви. Глядач швидше зверне увагу на «Потвору», ніж на «Красу». І не помітить, як опиниться немов муха на стелі – догори ногами. Тобто подивиться на речі новим поглядом. Більшість шедеврів, скажімо, сприймають спочатку як виклик доброму смаку і гармонійному порядку речей. І Ейфелеву вежу, і Едіт Піаф свого часу зовсім не вважали надзвичайними і видатними… Усе це стається тому, що у справді красивому завжди є елементи потворності, а у негарному завжди є прояви привабливості. Але є одна суттєва відмінність: краса може бути підробною, а потворність завжди правдива.

      Співрозмовник слухав її мовчки.

      – Ось список тем для перших випусків програми, – перейшла до конкретики Луїза і подала своєму мовчазному візаві аркуш із друкованим текстом. – Потрібні помічники-журналісти для розробляння тем і режисер із нестандартним поглядом. У кадрі працюватиму я.

      – Почекайте, – озвався нарешті заступник і пішов за директором.

      Вона загіпнотизувала обидвох своїми очима коньячного кольору, натиском і чітким баченням того, що робитиме. Ніколи дотепер їм не доводилося бачити таку потворність, що пульсує потужними хвилями життя, – у досконалій упаковці. Ця жінка була позбавлена усіх комплексів, пов’язаних із зовнішністю, виглядала настільки нестандартно, що бентежила лише своєю присутністю.

      Її взяли на випробувальний термін, але всі знали від самого початку, що вона працюватиме на телеканалі.

      Коли знайомили з творчою групою, Луїза вперше побачила чоловіка, СКАЧАТЬ