Пів’яблука. Галина Вдовиченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ промови. Говорила, наче з папірця читала. Вона зробила маленьку паузу і продовжила:

      – Що хочу сказати?… Смакуй, доню, кожну хвилину, кожну годину і не поспішай спускатися з гори. Там, на горі, ще довго можна йти по хребту, долаючи нові вершини. Проси у долі, чого тобі ще бракує, а я їй дякую за все, що вона тобі вже дала.

      Несміливо дзенькнули чиїсь два нетерплячі келихи, проте мама помахала пальцем у повітрі, вчасно зупинивши фальстарт.

      – Пам’ятаєш, – усміхнулась вона, – у фільмі «Старомодна комедія» Аліса Фрейндліх розповідала історію з життя своєї героїні? Пам’ятаєш, як вона казала: «Мені тоді було років сорок – цілковите дівчисько!»? Оце підхід до життя! Оце ставлення до років! Адже цифра – це не більше, ніж просто цифра. Сама по собі вона мало що значить… – Мама набрала повітря у груди й рішуче підвела риску: – Хай щастить тобі!

      Її келих злетів угору. Застигла картинка ожила – усі за столом зарухалися, випили, заплескали у долоні, застукотіли приборами…

      – На рахунок «притерлися» ти трохи перебільшила, – подав голос тато, відправляючи до рота міцненький маринований грибочок. – Ми тоді у шлюбі були лише двадцять років. А згодом іще стільки ж притиралися… У подружньому житті важко перші сорок років. А потім нічого, легше стає…

      Через півгодини, коли за столом зробилося гамірно й весело, від воріт почувся якийсь шум і з-за рогу вийшла Алла Пугачова. У чоботах-панчохах і короткій чорній сукні-балахоні. З нею були Вєрка Сердючка і ще дві жінки, одна як дві краплі води – Шер, друга – миловидна білявка, вона теж когось нагадувала, але без підказки не обійшлося б.

      – Ну пра-авільно, – ображено протягнула Пугачова зі своєю характерною хриплуватістю в голосі й поправила знайомим жестом руду шевелюру. – Сначала: Алка, прієзжай! А патом – сідят, пьют-єдят. Кто там каво ждать собірался?!

      У перші кілька секунд за столом запала тиша. Що за жарти? А тоді дійшло: артисти-двійники приїхали! За їхніми спинами метушилася Ірина (попереджала ж: «Трохи спізнюся!»), тягнула з веранди подовжувач до апаратури. Любителька сюрпризів, вона й тут була у своєму амплуа. Програма артистів була побудована так, що глядачі не встигали перевести дух. Усіх залучили до дійства: усі перетворювалися на гурт «ВВ», шоу-балет Вєрки Сердючки, тріо «Віагра»… Отримували, переодягаючись, короткий інструктаж від режисера, копії Шер, і вперед, на «сцену» – на викладений каменем майданчик біля колодязя. Бавились, як підлітки.

      Закінчився виступ братанням артистів та лицедіїв-новачків і спільним тостом за вміння імпровізувати – одну з найважливіших рис людини, що вміє жити зі смаком. Артистів провели за ворота до таксі гучними оплесками та вигуками (це вже Віктор старався як міг): «Ви – найкращі на узбережжі!» На дорогу вручили тістечка у картонних торбинках, а тоді перезирнулися, захекані й збуджені: як бавитись – то бавитись, що то на нас найшло?

      …Після несподіваного й бурхливого концерту СКАЧАТЬ