Пів’яблука. Галина Вдовиченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ захопливе шоу Девіда Копперфілда, вона не в змозі була відвести погляд від рук фокусника. Їй згадався Степан, із яким у неї так нічого путнього й не вийшло: він почувався у гостях як вдома, із задоволенням влаштовувався на її дивані з пультом від телевізора у руці і не помічав ані розетки з оголеними дротами, що звисала зі стіни над головою, ані торшера, у якому постійно блимали й перегоряли лампочки.

      – І що? – слухачки забажали продовження.

      – Нічого, – поставила крапку Луїза.

      – Не хочеш поки що говорити – не говори, – підтримала Магда, якій дуже хотілося дізнатися, чим усе вчора закінчилося.

      – Найсексуальніший вигляд, скажу я вам, – вирішила дещо додати Луїза, – має чоловік із викруткою чи молотком у руках, захоплений прибиванням полички або ремонтом проводки. Нічого не можу з собою зробити, дівчата: як побачу хлопа, який вправно цвях у стінку забиває, відразу ж накриває хвиля захвату.

      – Це тому, – пояснила Магда, – що для тебе побутові проблеми – вища математика. Вони тебе паралізують. Пам’ятаєш, як ти ремонт ледве пережила?…

      Магда сьогодні була в ударі, майже не замовкала. Ірина ж переважно мовчала і слухала, із задоволенням перебуваючи у режимі споглядання. Думала, слухаючи Луїзу з Магдою, що з подругами навіть розмови про дрібниці життя видаються цікавими. Думка про гаяння часу може виникнути на важливій нараді, у черзі під кабінетом чиновника або на батьківських зборах у школі – тільки не під час захопливих теревенів ні про що з найближчими товаришками. Поспілкуєшся години півтори-дві з тими, хто підходить тобі на молекулярному рівні, і настрій поліпшується, на душі розвиднюється. Кращого сеансу групового психологічного розвантаження годі й придумати.

      От, наприклад, запитання: чи варто йти у перукарню? У своєму салоні мод, де працювали самі жінки, Ірині ніколи б не спало на думку виставляти цю приватну тему на загальне обговорення. А тут можна просто посеред репліки Магди: «Штапики ми з тобою, Луїзко, купували там, де й дюбелі, це я добре пам’ятаю…» – вставити запитання: «Дівчата, може, мені варто кардинально змінити стрижку?» – і дівчата, мовчки оцінивши твою зачіску, висунуть по кілька переконливих аргументів «за» чи «проти». Швидше «за», бо якщо Ірина запитує, то вона вже зважилася на експеримент. Стрижки вона міняла часто: під настрій, під подію, під нове захоплення… Залишалася постійною лише щодо кольору – воронячого крила.

      Луїза теж полюбляла змінювати зачіски, але завжди на довгому волоссі. «Довге волосся, – говорила вона, – найпереконливіша принада жінки». Збирала свої вогняні кучері у хвіст, піднімала у високу зачіску, скручувала низьким джгутом на потилиці або підгортала і кріпила гренадлями так, що складалося враження, ніби вона зважилася на стрижку-каре…

      Подібні перукарські розваги не надто цікавили вічно заклопотану Галю, її влаштовували той самий каштановий колір, та сама довжина – по плечі.

      Магда ще у студентські часи знайшла свою стрижку і роками зберігала СКАЧАТЬ