Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18. Валентин Красногоров

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ í що прийшов час так званих тихих радощів – якщо, звичайно, вони у тебе є í якщо ти не опинилася біля розбитого корита. Але серце все одно чомусь молодо, í ти все ще чогось чекаєш… Чого? Адже скоро вже п'ятдесят, а там í … (Зітхає.) Чому мені не вісімнадцять?

      Виходе. У кімнату нареченої входять Бабуся í НАДЯ.

      БАБУСЯ.. Дякую, мила, зігрілася я. Добре з тобою Гриші буде. Та й тобі пощастило – добрий він хлопчик, працьовитий, лагідний… Може, до мене переїдете? Адже тут тісно живуть, а в мене цілий будинок стоїть порожній.

      НАДЯ. Дякуємо, ми до міста звикли.

      БАБУСЯ.. А що в ньому доброго? Всі злі, бліді, всі кудись біжать, в автобусах давляться, та проміж себе валуються. А у нас спокійно; річка тиха тече, вода в ній червона, а бережки зелені, трав'яні…

      НАДЯ. (Розпорошено) А чому вода-то червона?

      БАБУСЯ.. (Її окаюча говірка звучить душевно, заспокійливо.) Торф'яна. Але чиста. А будинок ладний, просторий. Í сад багатий – минулого літа однієї смородини дванадцять бутильків заготовила. Í сарайчик є, í корівчину б взяли…

      НАДЯ. Нудьгуєте по домівці?

      БАБУСЯ.. Ще б пак! Що тут доброго? Ваня п'є, Тоня честить нас як попало…

      НАДЯ. А вас-то за що?

      БАБУСЯ.. А для компанії. Í втомилася я.

      НАДЯ. Так відпочивайте, хто вас змушує прати í по магазинах бігати?

      БАБУСЯ.. Ну як же… Теперішнім дітям не допомагати, так вони зовсім любити не будуть.

      Надя гладить Бабусю по руці.

      НАДЯ. Як же ви там самотня, у селі?

      БАБУСЯ.. Чому самотня? Мене там котанушко мій чекає. У сусідки залишила, нудьгує, має бути. Розумний кіт, ласкавий. Вранці прокинуся, а він вже у мисочки крутиться, хвостиком помахує, молочка чекає. Поп'є, об ногу мою потреться í біжить до своєї паночки.

      Надя усміхається. Розмова ця її зігріла í заспокоїла.

      НАДЯ. Дякую вам, бабусю.

      БАБУСЯ.. (Здивовано.) За що?

      Входить Антоніна Прокопівна.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Не приїхали?

      НАДЯ. Ні.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Зателефоную в ресторан, скажу, щоб веселощі без нас починали.

      НАДЯ. Без нас?

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. (Хмуро.) А що робити? Не сидіти ж людям, як дурням, голодними за накритим столом.

      Входять Марія Миколаївна, Віра, Алла í обидві Гості. Вони обговорюють побачену ними церемонію реєстрації.

      Перша Гостя. Зачіску у нареченої бачила?

      Друга Гостя. А як же. Я теж, мабуть, пофарбуюсь.

      Перша Гостя. У який колір?

      Друга Гостя. Ну… щоб з відтінком.

      ВІРА. Дивлюся я на цих молодят, таких ще дурних, непристосованих, зелених, незрілих, але вже уявляють себе дорослими, í думаю: ну куди ви поспішаєте? Схаменіться, сьорбнете ще ви цього життя з надлишком.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. (Наді.) Ну, де твій СКАЧАТЬ