Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18. Валентин Красногоров

Чтение книги онлайн.

      ВІРА. (Сумрачно.) Подруга, тобі що було сказано?

      ОЛЕНА. А що?

      ВІРА. А нічого. Сиди та мовчи. Тут люди í старші тебе є.

      ОЛЕНА. Так вони ж мовчать.

      ВІРА. Ось í ти мовчи. А люди ще заговорять, не турбуйся. Ще наслухаєшся.

      АЛЛА. (Наді, тихо.) Мені здається, ти í сама б рада з цього виплутатися, та не знаєш, як. Не можна ж, справді, піти з Палацу просто так, обманутою, кинутою. Всі потім розпитувати будуть, жаліти, висловлювати співчуття, сміятися за спиною… Не думай, я розумію.

      НАДЯ. При чому тут «всі», Альона? Мені про своє щастя думати треба.

      АЛЛА. От í я про твоє щастя мову веду. Я придумала такий варіант…

      НАДЯ. Не треба. Я з Грицем не в кіно зібралася, а на все життя. Хіба можна змінювати рішення, навіть не вислухавши його?

      АЛЛА. Справа не в тому, що він зараз спізнився. Справа в тому… Я знаю про нього таке… Загалом, не можна тобі за нього виходити.

      НАДЯ. (Насторожено.) Чому?

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. (Стогнучим голосом.) Боже, як болить голова!

      НАДЯ. Мама, я ж попереджала. У тебе мігрень, а ти нервуєш.

      Дістає з сумки таблетку, наливає в склянку воду.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Руйнуються всі мої надії, а ти підсовуєш мені ліки: «Випий, мамочко, í все пройде»! Твоє весілля перетворюють на вульгарний фарс, в глузування над самою радісною í світлою подією в житті, а ти пропонуєш мені таблетки!

      НАДЯ. Він зараз приїде, мама.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Дякую. Ти мене дуже потішила. Зараз прибуде весела компанія хмільних дружків, í наречений, хитаючись í спотикаючись, поведе мою дочку до вінця. А потім ми подамося в ресторан, де знову буде випивка та танці з офіціантками. Яке щастя!

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Що ви мене все рестораном дорікаєте? Можна подумати, сама у Білому Домі працює. Якщо хочете знати, харчевні у людства раніше шкіл з'явилися. Де ще відпочити від сім'ї í від роботи? Де закоханим зиму пересидіти?

      БАБУСЯ.. Тоня…

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Í офіціантки їй, бач, не по нутру! А вони, між іншим, нітрохи не гірше учительш, тільки не такі зануди í одягаються краще. А нумо, спробуй, потягай з ранку до вечора пудові підноси, покрутись серед всякої п'яні, рукосуїв í скандалістів – ще невідомо, чи витримаєш!

      ОЛЕНА. Про що ви все говорите?

      ВІРА. Сядь.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Чи, гадаєте, кухареві легше? Нагодуй-но дві тисячі осіб, покрутись-бо у спеці í чаду біля плити, í все стоячи, стоячи… Чим тільки від мене після не пахне – í супом, í ваніліном, í коропом смаженим! А ризику скільки? Í підгоріти може, í втекти, í головне, всі навколо, хоч í вчили в школі про ідеали, так í націляються щось схопити! Спробуй встежити!

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. А самі ви, звичайно, не цяпаєте.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Не шипіть, не шипіть, а то пересмажитесь! Не подобається весілля, не підходить наречений – так навіщо ж тут сидите? Боїтеся, дочка СКАЧАТЬ