Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18. Валентин Красногоров

Чтение книги онлайн.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Ні, з нею неможливо розмовляти… Це вище моїх сил.

      НАДЯ. (Усміхаючись.) Мама, Антоніна Прокопіївна – добра í працьовита жінка. Просто ви різні люди, ще не притерлися. А з часом ви відмінно поладите, ось побачиш.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Як спокійно ти це говориш… Я взагалі не розумію твого спокою. Ми нервуємо, переживаємо, а тебе все, що відбувається, начебто не стосується!

      НАДЯ. Ти ж знаєш, я – операційна сестра. Я бачила стільки мук í смертей, скільки ви разом не побачите за все життя. Мені доводиться плакати не тоді, коли хочеться, а лише тоді, коли можна. Варто переплутати ампулу, не закрити вчасно крапельницю, спізнитися з уколом на хвилину – í я можу вбити людину. Мені не можна метушитися. Я навчилася бути спокійною.

      Друга Гостя. (Першій Гості.) Як бритвою відрізала.

      Перша Гостя. Я ж казала – кремінь.

      Входить Світлана. Всі погляди спрямовуються на неї.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Що? Приїхали?

      СВІТЛАНА.. (Хмуро.) Ні. Набридло на протязі біля дверей стирчати.

      ОЛЕНА. (Аллі.) Може, хоч ви поясните, що тут відбува…

      АЛЛА. Тихо, Оленочка, тихо. Ти заміж хочеш? Так зваж на те, що чоловіки балакучих дружин не люблять.

      ВІРА. Що будемо робити, Надю?

      НАДЯ. (Голосно.) Особисто я буду чекати Гришу, поки він не приїде. Кому це не подобається, може йти додому. Я нікого не утримую.

      Мовчання.

      Í ще. Ми зібралися сюди для урочистої реєстрації, а не для з'ясування стосунків. Якщо склока почнеться знову, я піду у вестибюль.

      Напружене мовчання. Í в цей момент з'являється Клавдія, штовхаючи буфетний візок, навантажений фужерами í пляшками.

      КЛАВДІЯ. Дорога наречена, шановні гості! Чи не хочете пригоститися?

      ВІРА. Це що, шампанське?

      КЛАВДІЯ. Майже. Тільки безалкогольне. Спеціально для весільних урочистостей. Новинка.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Їдь, рідна, зі своєю новинкою без зупинки.

      НАДЯ. Ні, чого ж, відкрийте, будь ласка.

      КЛАВДІЯ. Цю ж хвилину. (Розливає напій.) Пригощайтеся. Якщо чогось знадобиться, я скоро ще підійду. (Виходить.)

      НАДЯ. А нумо, сідайте потісніше… Бабуся, ідіть ближче. (Антоніні Прокопівні, вказуючи очима на двох не знайомих їй жінок.) Запросіть í ваших гостей.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Та я їх í не знаю зовсім. Хіба не ти їх привела?

      НАДЯ. (Гостям, які збентежено тримаються осторонь.) Вибачте, а ви хто?

      Перша Гостя. Ми з Гришиної роботи. Нас направили привітати, так би мовити, від імені…

      НАДЯ. Що ж ви одразу не назвалися? Беріть келихи. (Олені) Í ти теж.

      АЛЛА. Надя, п'ємо за тебе. Будь щаслива.

      НАДЯ. Що ж, за мене, так за мене.

      П«ють.

      Друга СКАЧАТЬ