Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18. Валентин Красногоров

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ В усякому разі, краще, ніж у лікарні. Í заробляю втричі більше. Í при цьому контакт з людьми, зв'язки…

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. (Марії Миколаївні.) Кімната, що ви віддаєте молодим, хороша, нічого не скажеш. Але начинку, звичайно, доведеться змінити.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Там цілком пристойні меблі.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Ну що ви, Марія Миколаївна, до них же люди ходити будуть. Треба, щоб не соромно було.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. До нас теж ходили люди.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Ви – інша справа, ви – вчителька. А молодь любить, щоб красиво. Ви вже не сперечайтеся. Зробимо гарнітурчик, шпалери… Ну í доріжку постелимо теж не солом'яну.

      ВІРА. (Аллі) Я все хочу запитати… У вас з Надею, по-моєму, холодок якийсь з'явився… Якщо не кішка, то кішечка чорненька між вами пробігла… Або мені здається?

      АЛЛА. (Неохоче.) Просто подорослішали, í з'ясувалося, що ми трошки різні.

      ВІРА. Í давно це з'ясувалося?

      АЛЛА. Якось, ще в лікарні, мене хлопець один кинув. Досить нудно було… Так Надя мене ж í винуватою вважала. Шукаю мовляв, легких шляхів, любити не вмію… Загалом, «втішала»… Ось тоді ми гостро í поговорили.

      ВІРА. Посварилися, чи що?

      АЛЛА. Та ні… П'ятнадцять років дружби просто так не перекреслиш… У нас все нормально.

      ВІРА. (Показуючи очима у бік Першої та Другої Гостей.) Не знаєш, хто ці жінки?

      АЛЛА. Уявлення не маю. Ну, а ти як живеш?

      ВІРА. Як бачиш… Старію.

      АЛЛА. Ти-то? Хоч переді мною не кокетуй. Он яка пікантна… Бальзаківський вік. Самеє воно.

      ВІРА. Вік, можливо, справді найкращий. Все вже í ще є – Краса, зрілість, досвід… Але якщо це нікому віддати, то гірше віку немає.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. (Марії Миколаївні.) Í одягнути вашу дочку не заважає. Як ви там вчите – «У людини все має бути красиво»?

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Надя ні в чому не потребує. Можна подумати, вона в лахмітті.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Вже не знаю, в чому вона, але заздрити не доводиться. Í то сказати – медсестра, який у неї прибуток? Працювала б у гінекології, там, дивись, буває ще якийсь приварок, а у хірургії що? Квіти та шоколадки.

      НАДЯ. (Повертаючись.) Гриша не приїхав ще?

      Мовчання.

      Я впевнена – щось трапилося.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Не кажи дурниць Що могло статися? Зараз з'являться всі як один.

      Звучить «Весільний марш» Мендельсона. З'являються Бабуся í Світлана.

      А ось í вони! Нарешті! Світлана, скажи Гриші, щоб відразу йшов документи подавати. Адже розписуватися пора, та й у ресторан спізнюємося. Або ні, хай спочатку загляне сюди, щоб з Надею разом. Знайомтесь, хто не знає. Це бабуся Гришина, а це дочка моя, Свєтка. У дев'ятому класі навчається, скоро сама нареченою буде.

      НАДЯ. Всі живі-здорові? Я вже хвилюватися почала.

      БАБУСЯ.. (Вона трошки окає, говірка у неї СКАЧАТЬ