Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18. Валентин Красногоров

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ з вдячністю згадаєш. Свідок, прошу! Підійшла до нареченої, дивимося сюди! У житті раз буває… (Спалах.) А мами, мами де? Встали поруч!

      Мами знехотя, але спритно підкоряються наказам.

      Хутко, хутко! Обнялися! (Спалах.) Поцілувались! (Спалах.) Ще раз поцілувалися! (Спалах.) Хто наступний? Бабуся, на передову! Посміхаємося! У житті раз буває вісімнадцять років!

      БАБУСЯ.. Почекай, мила, дай зачесатися-но! Надюша, золотко, де гребінець?

      ФОТОГРАФ. Ви í так гарні! Обійняли наречену! (Спалах.)

      Гості. (Швидко навівши марафет.) Можна í нас?

      ФОТОГРАФ. Неодмінно! (Спалах.) Я не прощаюся. Зустрінемось ще раз на реєстрації.

      НАДЯ. (По її обличчю пробігла хмара.) Про всяк випадок – до побачення.

      Фотограф виходе.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. (Несподівано б'ючи долонею по столу.) Все! Досить розсиджуватися! Поїду-но я за паршивцем сама. Бачили ви таке – наречену ганьбити, та ще двісті гостей змушувати чекати! Передумав одружуватися – так прийди í скажи чесно, щоб вона могла при всіх тобі в пику плюнути. (Встає.) Збирайся, бабуля, ти мені знадобишся. Надя, чекай. Вже я-то його з-під землі дістану.

      Веде Бабусю. Пауза.

      Перша Гостя. (Розливаючи напій.) Поки те та се – давайте вип'ємо!

      Друга Гостя. Правильно. За наше жіноче щастя!

      Всі дружно підтримують тост.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. (Світлані.) Ніяк у тебе золоті сережки?

      СВІТЛАНА.. (З викликом.) Так, а що?

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. По-моєму, Свєта, у дев'ятому класі ще зарано золото носити.

      СВІТЛАНА.. А по-моєму, Марія Миколаївна, у мене своя мама є.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Слухатися треба взагалі старших, а не тільки маму.

      СВІТЛАНА.. Спасибі, що сказали. Я í не знала. (Демонстративно виставляє руку з каблучкою.)

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Ти í в школі себе так само ведеш?

      СВІТЛАНА.. Ще гірше. Самі знаєте, як важко тепер стало з вчителями. Всі вони відстали від життя í не люблять дітей.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Уявляю, як ти вчишся! Двійок багато?

      СВІТЛАНА.. Не переживайте, вчуся добре. А як ви працюєте? Скільки незадовільних оцінок ви поставили за чверть по вашому предмету? Як боретеся за відвідуваність?

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Що за безглузді запитання?

      СВІТЛАНА.. Думаєте, ваші краще? Як зустрінете школярку, відразу про оцінки. Начебто в нас інших турбот немає.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Ти í з мамою така ж зубаста?

      СВІТЛАНА.. Ні, з мамою, як би вона себе не вела, я розмовляю м'яко, терпляче, намагаюся виховувати. Звичайно, деколи осадиш, коли особливо дошкуляє, але бити ніколи не б'ю. Знаєте, ласкою легше свого досягти. Í більш педагогічно.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Світо, що за тон?

      СВІТЛАНА.. А як ви з мамою розмовляли?

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Ах ось воно що… Ну, тебе, припустімо, ці справи не стосуються.

      СВІТЛАНА.. СКАЧАТЬ