Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Фауст - Иоганн Вольфганг фон Гёте страница 41
Название: Фауст
Автор: Иоганн Вольфганг фон Гёте
Издательство: Мультимедийное издательство Стрельбицкого
Жанр: Драматургия
isbn: 9780880005449
isbn:
Сестричку поховали…
Мені з тим дитинчам був клопіт немалий,
Та я б воліла з ним возитися і далі —
Воно…
Ф а у с т
Таке, як ти, було мов янголя…
М а р ґ а р и т а
Мене любило дуже те маля.
Воно знайшлось уже по смерті тата.
А мамі тяжко так прийшлось —
Вже думали, що їй більш рясту не топтати,
Але таки очуняла якось.
Куди вже їй було гадати
Те пташенятко годувати!
От я й давай його тоді
Поїть на молоці й воді…
В моїх руках воно й росло —
Таке гарнесеньке було…
Ф а у с т
Ти щастя чистого зазнала.
М а р ґ а р и т а
Та й горя гіркого немало.
Вночі, було, по десять раз встаю
Я до колиски немовляти;
І напою,
Й візьму до себе, і давай люляти;
А як кричить, беру я лялечку свою
Та й ну по хаті взад-вперед гуляти…
А вранці вже над ночвами стою,
А там базар, а там в печі попорай —
І так щодня, сьогодні, як і вчора.
Отак-то, паночку, доводиться усяк.
Зате вже всмак їси і спочиваєш всмак.
Проходять.
М а р т а
Все винуваті бідні ті жінки,
Все кривдять їх старі холостяки.
М е ф і с т о ф е л ь
Як хто натрапить на таку, як ви,
То зразу вийде дур із голови.
М а р т а
Признайтеся, ви, може, щось найшли вже?
Комусь таки ви серце віддали вже?
М е ф і с т о ф е л ь
Так, власний дім і добра жінка нам,
Як той казав, – то скарб усім скарбам.
М а р т а
Та я не те; чи вже ви почували?
М е ф і с т о ф е л ь
Мене завжди і всюди шанували.
М а р т а
Та ні, всерйоз траплялось вам любиться?
М е ф і с т о ф е л ь
Так, жартувать з жінками не годиться.
М а р т а
Не зрозуміли ви!
М е ф і с т о ф е л ь
Це дуже жаль мені.
Але я зрозумів, які ви приязні.
Проходять.
Ф а у с т
То ти мене впізнала враз,
Як тільки ми зайшли до вас?
М а р ґ а р и т а
Ви ж бачили, як очі я спустила?
Ф а у с т
І ти мені зухвальство те простила,
Що я тебе так зачепив,
Коли на вулиці зустрів?
М а р ґ а р и т а
Мене тоді аж кинуло у кров,
Бо зроду я ще не ходила в славі;
Я думала: невже в моїй поставі
Нечемне щось, нахабне він знайшов,
Що СКАЧАТЬ