Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Фауст - Иоганн Вольфганг фон Гёте страница 51
Название: Фауст
Автор: Иоганн Вольфганг фон Гёте
Издательство: Мультимедийное издательство Стрельбицкого
Жанр: Драматургия
isbn: 9780880005449
isbn:
47
Це що, решето? – Коскіномантія (ворожіння на сито чи решето) була поширена з найдавніших часів серед різних народів, у тому числі і в дореволюційній Росії та в Україні. Особливо часто застосовувалась ця ворожба для пізнання вбивць і злодіїв.
48
Який чудовий вид одкрили / Свічада чари тут очам! – Фауст бачить у дзеркалі образ Гелени.
49
Та, бачу, ви не з копитом. / Та й де ж це ваші вірні круки? – Круки вважались невід’ємним атрибутом чорта (пор. появу вісників-круків до Мефістофеля в IV акті другої частини трагедії). Серед усіх германських народів було також здавна поширене повір’я, що чорт кривий і має замість однієї ноги кінське копито.
50
Як досягти / До десяти? – Сам Ґете сміявся з коментаторів що намагалися розшифрувати «таємничий смисл» відьомської таблиці множення, яка насправді є сатирою на містичну «символіку чисел».
51
…Те «три в однім і в трьох одно». – Висміювання християнського догмата «триєдиної сутности Бога».
52
Ну, буде вже, метка Сивілло! – Сивілла – віщунка в стародавній Греції й Римі.
53
І скоро вчуєш ти в солодкому томлінні, / Як грає у тобі скакунчик Купідон. – Купідон (Амур) – у римлян бог кохання, що зображувався крилатим хлопчиком із луком і стрілами.
54
Сцена написана до 1775 р.
55
Гарна панно! Не відмовте в честі… – Панна (Fräulein) – звертання в ті часи лише до осіб дворянського походження. Маргарита (Ґретхен) – з міщан (бюргерів).
56
Говориш ти, мов Ганс Ласій… – Типізуюче власне ім’я (пор. донжуан, ловелас). Пане магістре Похвальний… – Іронічне типізуюче власне ім’я (в оригіналі – Mein Herr Magister Lobesan).
57
Написано 1775 р.
58
Був вірний коханці завше / Славетний Фульський цар… – Пісня про Фульського царя була спершу написана незалежно від «Фауста» (1774 р.). Фуле (Ultima Thule) – римська назва якоїсь країни на північ від Британії, очевидно, Ісландії.
59
Написано 1755 р.
60
А в нашої церкви добрий шлунок, / Вже скільки царств вона пожерла, / А ще з переїду не вмерла… – Вислів, запозичений із антикатолицької полемічної літератури доби Реформації.
61
Написано до 1775 р.
62
Коли б хоч посвідку мені! – Анахронізм, як і дальша згадка про газету: в XVI ст. ще не було ні метрик, ні посвідчень про смерть.
63
…Як паювали луп між нами, вояками, / Припала дещиця й мені». – Луп – військова здобич.
64
І щиро так вони удвох кохались, / Що аж по скін сл СКАЧАТЬ