Час second-hand (кінець червоної людини). Светлана Алексиевич

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ було. Були кохання та дружба… Сукні та черевички… Жадібно слухали письменників та артистів, а тепер уже ні. Місце поетів на стадіонах зайняли ворожбити й екстрасенси. Ворожбитам вірять, як в Африці. Наше… радянське життя… це була спроба альтернативної цивілізації, якщо хочете. Якщо з пафосом… Влада народу! Ну, не можу заспокоїтися! Де ви сьогодні побачите доярок, токарів або машиністів метро? Немає їх – ні на сторінках газет, ні на екранах телевізорів, ні в Кремлі, коли вручають ордени та медалі. Ніде їх немає. Всюди нові герої: банкіри та бізнесмени, моделі й інтердівчата… менеджери… Молоді ще можуть пристосуватися, а старі помирають мовчки, за зачиненими дверима. У злиднях умирають, у забутті. У мене пенсія – п’ятдесят доларів… (Сміється.) І в Горбачова, я читала, п’ятдесят доларів… Про нас кажуть: «Комуністи жили в хоромах, їли чорну ікру ложками. Собі вони побудували комунізм». Боже мій! Я вас водила своїми «хоромами» – звичайна двокімнатна квартира, загальна площа – п’ятдесят сім метрів. Нічого не сховала: радянський кришталь, радянське золото…

      – А спецполіклініки та спецпайки, «свої» черги на отримання квартир і казенні дачі… партійні санаторії?

      – Чесно? Було це… ну, було… але здебільшого там… (Підносить руку вгору.) А я завжди внизу, найнижча ланка влади. Внизу, біля людей. Завжди на очах. Якщо десь і було… не сперечатимуся… Не заперечую! Читала, як і ви, в перебудовних газетах… що діти секретарів ЦК літали полювати в Африку. Діаманти скуповували… Однак не порівняти це з тим, як живуть зараз «нові росіяни». Із їхніми замками та яхтами. Подивіться, що набудували вони навколо Москви. Палаци! Двометрові мури, дріт із електрострумом, відеоспостереження. Озброєні охоронці. Як на зоні або секретному військовому об’єкті. Що, там Білл Гейтс живе, комп’ютерний геній? Чи Гаррі Каспаров, чемпіон світу з шахів? Там живуть переможці. Громадянської війни наче не було, а переможці є. Там вони – за муром. Від кого вони ховаються? Від народу? Народ думав, що прожене комуністів і настане чудовий час. Райське життя. Замість вільних людей з’явилися оці з мільйонами та мільярдами… Гангстери! Стріляють серед білого дня… Навіть у нас одному бізнесменові балкон рознесли. Нікого не бояться. Літають у приватних літаках із позолоченими унітазами, ще й вихваляються. Сама бачила по телевізору… Один такий демонстрував свій годинник вартістю в бомбардувальник. А інший – мобільник з діамантами. І ніхто! Ніхто не крикне на всю Росію, що це соромно. Гидко. Колись були Успенський і Короленко. Шолохов написав Сталінові листа на захист селян. Тепер я хочу… Ви у мене запитуєте, а я хочу запитати у вас: де наша еліта? Чому я читаю щодня в газетах думки з будь-якого приводу Березовського і Потаніна, а не Окуджави… Іскандера… Як таке трапилося, що ви поступилися своїм місцем? Своєю кафедрою… І першими побігли до недоїдків зі столу олігархів. На послуги. Російська інтелігенція раніше не бігала й не прислужувала. А тепер нікого не залишилося – немає нікого, хто скаже СКАЧАТЬ