Ляльковий дім (збірник). Генрик Ибсен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ свій обов'язок перед суспільством; але, мені здається, суспільство теж має свої обов'язки. Як сміють наука і капітал пускати в дію нові винаходи, поки суспільство не виховало покоління, яке може ними користуватись?

      Бернік. Ви надто багато читаєте і розумуєте, Еуне. Для вас це не підходить. Це вселяє в вас незадоволення своїм становищем.

      Еуне. Не те, пане консул; але я не можу байдуже дивитись, як звільняють одного за одним тямущих робітників і позбавляють їх хліба через ці машини.

      Бернік. Гм! Винайдення книгодрукування також позбавило хліба силу-силенну писців.

      Еуне. Чи ви б так само розцінювали цей винахід, пане консул, якби ви самі були тоді писцем?

      Бернік. Я вас покликав не для диспуту. Я послав за вами, щоб сказати вам: «Індіанка» має бути готова до виходу в море післязавтра.

      Еуне. Але, пане консул…

      Бернік. Післязавтра, чуєте! Одночасно з нашим власним судном і ні годиною пізніше. Я маю серйозні підстави поспішати. Ви читали сьогодні газету? Ну, то знаєте, що американці знов бешкетували. Цей розбещений набрід скоро все місто поставить догори ногами; жодна ніч не минає без бійки в трактирі або на вулиці, – про інші неподобства я вже й не згадую.

      Еуне. Люди погані, це правда.

      Бернік. А кого звинувачують у цих неподобствах? Мене! На мене все скидають. Ці газетні писаки досить прозоро натякають, що ми зайняті головним чином власним судном. Я поставив собі за мету впливати на співгромадян силою свого прикладу, і що ж? – я повинен терпіти подібні вихватки?… Ні, я цього не потерплю. Я не можу дозволити отак принижувати моє добре ім'я.

      Еуне. Ну, репутація пана консула така міцна, що витримає і це, і значно більше.

      Бернік. Не тепер! Саме тепер мені потрібна цілковита пошана, цілковите співчуття усіх співгромадян. Я затіяв велике діло, як ви, мабуть, чули, і якщо підступним людям пощастить хоч трішечки похитнути безумовне довір'я до мене суспільства, – це може завдати мені чимало клопоту. Через це я за всяку ціну хочу заткнути рота усім отим злісним газетним писакам і тому призначив вихід судна на післязавтра.

      Еуне. Чом би й не на сьогодні ввечері?

      Бернік. По-вашому, я вимагаю неможливого?

      Еуне. Так, з тією робочою силою, яку ми зараз маємо…

      Бернік. Гаразд, гаразд; тоді доведеться нам пошукати нових сил…

      Еуне. Невже ви хочете звільнити ще когось із старих робітників?

      Бернік. Ні, про це я не думаю.

      Еуне. Та це, мабуть, наробило б галасу і в місті, і в газетах.

      Бернік. Дуже можливо; ми і не підемо на це. Але якщо «Індіанка» не буде готова до відплиття післязавтра, я звільню… вас.

      Еуне (здригнувшись). Мене? (Сміється.) Ну, це ви жартуєте, пане консул.

      Бернік. Не дуже на це розраховуйте.

      Еуне. Вам могло спасти на думку звільнити мене? Мене, коли і батько мій і дід все своє життя проробили на верфі, як і я сам…

      Бернік. Хто ж мене змушує?…

      Еуне. СКАЧАТЬ