Ляльковий дім (збірник). Генрик Ибсен

Чтение книги онлайн.

      Бернік (знову кинувши погляд на телеграму). Ризикувати життям вісімнадцяти чоловік – для цих панів нічого не значить.

      Гільмар. Що ж, покликання моряка – боротися зі стихіями. Як це мусить лоскотати нерви, коли між тобою й пучиною тільки тонка дошка…

      Бернік. Чи знайдеться у нас хоч один судновласник, який пішов би на таке? Ні одного, ні одного!.. (Побачивши Улафа.) Ну, хвалити Бога, цілий…

      У садок вбігає з вулиці Улаф з вудкою в руці.

      Улаф (ще з саду). Дядю Гільмаре, я був унизу і бачив пароплав.

      Бернік. Ти знову був на пристані?

      Улаф. Ні, тільки на човні. Уяви, дядечку, висадився цілий цирк з кіньми й звірятами. І страх скільки пасажирів!

      Фру Руммель. Нарешті ми дочекались цирку!

      Рерлун. Ми?… Я принаймні…

      Фру Руммель. Ну, звичайно, не ми, а…

      Д і н а. Мені б дуже хотілося подивитись цирк.

      Улаф. І мені теж.

      Гільмар. Дурненький! Ну, що там дивитись? Усе – лише дресировка. Інша річ, коли научос мчить крізь пампаси на своєму вогненному мустангу. Ну, та в таких жалюгідних містечках…

      Улаф (термосить Марту за руку). Тьотю Марто, поглянь, поглянь – он де вони!

      Фру Голт. їй-богу, вони!

      Фру Люнгє. М-м, які противні!

      Велика кількість пасажирів і натовп городян проходять вулицею.

      Фру Руммель. Здається, страшенні блазні. Подивіться, фру Голт, на оцю, в сірому платті: тягне на спині саквояж!

      Фру Голт. Подумайте! Начепила його на ручку парасольки! Мабуть, мадам директорша.

      Фру Руммель. А ото либонь і сам директор… той, з бородою. Виглядає справжнім розбійником. Не дивись на нього, Гільдо!

      Фру Голт. Іти теж, Нетто!

      Улаф. Мамо, директор нам уклоняється!

      Бернік. Що таке?

      Бетті. Що ти кажеш, Улафе?

      Фру Руммель. їй-богу, і ця жінка вклоняється!

      Бернік. Це вже занадто!

      Mарта (мимоволі скрикує). А!..

      Бетті. Що з тобою, Марто?

      Mарта. Нічого, мені тільки здалося…

      Улаф (не тямлячи себе з радості). Дивіться, дивіться! Ось і всі інші з кіньми й звірятами, а онде й американці. Усі матроси з «Індіанки».

      Чути «Янкі Дудл» під акомпанемент кларнета й барабана.

      Гільмар (затикаючи вуха). Ух, ух, ух!

      Рерлун. Я так міркую, чи не ретируватись нам трохи, добродійки? Це нас не обходить. Займемось знову нашою роботою.

      Бетті. Чи не запнути завіси?

      Рерлун. Так, так; я й сам подумав.

      Дами сідають до столу. Рерлун зачиняє скляні двері на терасу і спускає завіси на цих дверях і на вікнах; у кімнаті стає напівтемно.

      Улаф (заглядаючи за завісу). Мамо, директорська мадам умивається біля фонтана.

      Бетті. Як? Просто на площі?

      Фру Руммель. Серед білого дня!

      Гільмар. СКАЧАТЬ