Ляльковий дім (збірник). Генрик Ибсен

Чтение книги онлайн.

      Бернік. Ну-ну, облишмо це!

      Бетті. Ні, дай подякувати тобі і пробач мені, що я так погарячилася… Ти мав повне право…

      Бернік. Годі, годі, кажу!

      Гільмар. Ух!

      Йоган Теннесен з Діною і слідом за ними Лона з Улафом входять у садок.

      Лона. Добридень, добридень, любі мої!

      Йоган. Скрізь побували, оглядали старі місця, Карстене.

      Бернік. Так, так, багато змін, еге ж?

      Лона. Скрізь позначається вікопомна корисна діяльність консула Берніка. Ми побували і в парку, який ти подарував місту.

      Бернік. А, і там?

      Лона. «Дар Карстена Берніка» – красується над входом. З усього видно, ти тут перша персона.

      Йоган. І судна в тебе чудові. Я зустрівся з капітаном «Пальми», своїм давнім шкільним товаришем…

      Лона. І ще ти спорудив новий будинок для школи. До речі, як я чула, місто завдячує тобі також газовим освітленням і водогоном.

      Бернік. Треба ж служити суспільству, в якому живеш.

      Лона. Так, це чудово, зятю; зате до чого ж відрадно бачити, як люди тебе цінують. Здається, я не з марнолюбних, та й то не могла втриматись і нагадала декому з наших співрозмовників, що ми рідня…

      Гільмар. Ух!

      Лона. Ти на це ухаєш?

      Гільмар. Ні, я сказав: гм!..

      Лона. Ну, та Бог з тобою, бідолахо. А ви, здається, зовсім самі сьогодні?

      Бетті. Так, сьогодні ми самі.

      Лона. Ми зустріли на площі декого з «високоморальних», вони, видко, страшенно кудись поспішали. Але ж нам ще не пощастило як слід поговорити. Вчора тут були ці три прокладачі нових шляхів, та ще цей пастор.

      Гільмар. Ад'юнкт.

      Лона. Я його зву пастором… Ну, що ви скажете про мою працю останніх п'ятнадцяти років? Хіба ж не молодець з нього вийшов? Хто б узнав у ньому тепер того навіженого, що втік з батьківщини?

      Гільмар. Гм!

      Йоган. Ну, Лоно, не вихваляйся надміру.

      Лона. Коли ж є чим похвалитись! Та що там! Більше ж я нічого, нічогісінько корисного не зробила. Ну, та тільки завдяки цьому я вже маю право почувати себе не зайвою на світі. Так, Йогане, коли згадаєш, як ми там з тобою починали з чотирма порожніми лапами…

      Гільмар. Руками!

      Лона. Я кажу – лапами; не дуже чистенькі вони тоді були…

      Гільмар. Ух!

      Лона. До того ж – порожні.

      Гільмар. Порожні? Одначе, скажу я!..

      Лона. Що скажеш?

      Гільмар. Скажу – ух! (Виходить на терасу.)

      Лона. Що це з ним?

      Бернік. Не звертай на нього уваги; він останнім часом став такий нервовий. Але, може, ти хочеш оглянути наш садок? Ти ще не була там, а в мене саме вільна година.

      Лона. Охоче! Повір мені, в думці я часто переносилася сюди, до вас у садок.

      Бетті. Там теж сталися великі зміни – ось зараз побачиш.

      Бернік, СКАЧАТЬ