Мисливські усмішки (збірник). Остап Вишня

Чтение книги онлайн.

      І, – майте на увазі, – бекас – це один з тих небагатьох сортів дичини, яку засмажують разом з уздром, з потрухами: дзьобика його під крильце, трішечки масла – і в піч.

      Не дай бог, потім сметанки та, не дай бог, іще чого-небудь, – це такая – вам кажу – симфонія, що… давайте зараз же їхати на бекасів…

      І знову ж таки: бекас без собаки і не делікатес, і не симфонія, бо без собаки – нема бекаса.

      Значить, давайте про… собак!

      Що таке собака – ви всі знаєте: голова, чотири ноги, хвіст і гавкає.

      Трохи докладніше про породи мисливських собак і, оскільки йдеться про полювання бекаса, – значить, – про лягавих собак.

      Такі є породи:

      а) Лавераки.

      в) Гордони.

      c) Ірландські сетери.

      d) Пойнтери.

      e) Континентальні лягаві.

      f) Грифони.

      g) Спанієлі.

      h) Пудель. Тепер ця порода переродилася скрізь на «пунделя».

      Яка порода з них найкраща?

      Та, з якою полюєте ви.

      Коли придбаєте собі, приміром, лаверака, – то такого лаверака ні в кого не було і не буде.

      – Ну, який собака! Не собака, а Едісон! Факт! Та послухайте, що я вам розкажу. Полювали ми…

      І пішло, і пішло…

      Хочете – слухайте, хочете – не слухайте, але такого собаки таки насправді не було і не буде.

      Якої ж породи собаку посовітувати вам придбати?

      Такої, яку ви вже придбали або хочете придбати.

      Охотник-початківець, не зв’язаний мисливськими родинними традиціями, придбавши рушницю, шукає собаку.

      Теща його, прекрасна завжди бабуся, почувши про бажання дорогого зятя придбати собаку, ласкаво й привітно (як і завжди теща) говорить, сильно натискуючи при розмові на шиплячо-свистячі приголосні:

      – Ссссетера треба! Шшшшшикарний сссобака в Акуліни Кузьмінішшшшни! Дуже сссстойки робить! А, головне, акуратний, чистун. Я попрошшшу Акуліну Кузьмінішшшшну! У неї шшшшвидко ццццуценята будуть! Якщо, на щщщастя, не позззздихають! Дуже породисті ццццуццценята!

      За місяць чи за два вам принесуть од Акуліни Кузьмінішни шшикарного сетера.

      Які ж ви раді: перший у вашім житті мисливський собака. Ваш! Власний!

      Пестите ви його, голубите ви його, доглядаєте, як сина, як найдорожче для вас створіння.

      Купили ви йому нашийника, купили поводок і за кілька часу ведете до мисливського клубу, в собачу секцію, на експертизу.

      Показуєте суворому дяді і так на нього дивитесь, як у дитинстві колись дивилися на батька, коли суворий і заклопотаний батько ваш ласкаво подивився на вас та ще й приголубив.

      – Ну?! – запитуєте. – Песик! Правда, хороший і кровний? Га?

      Суворий дядя дивиться на песика довго й уважно, а потім перекидає свій погляд на вас і байдуже кидає:

      – Кундель!

      – А мені казали – сетер!

      – Значить, сетер-кундель! – СКАЧАТЬ