Мисливські усмішки (збірник). Остап Вишня

Чтение книги онлайн.

      – Пусти, – мовляв, – дай побігать, дай натішиться! Дивись, як біло скрізь, як хороше, як сніг блищить! Дай покачаться!

      Йосип Явдокимович, пихкаючи цигаркою, совітує:

      – Пустимо з того боку, од груші, щоб проти вітру. Ви проходьте трохи вперед од груші й ставайте в ліщині, а я на той бік перебреду та за терном сяду. Пустите тоді, як я вже на місці буду! Я потихеньку свисну!

      – Гаразд!

      – Та зайця не стріляйте! Лисичок спочатку поколошкаємо. Хіба собаки за куцохвостим ув’яжуться, – ну, тоді битимемо, щоб собак звільнити!

      – Добре!

      У ліщині затишно-затишно…

      Утоптується навкруги сніг, щоб зручно було на всі боки повертатися, бо лисиця може вискочити і зцюдова, і студова, і спереду, і ззаду…

      Докучай ліг і лежить біля ніг, а Бандит нап’явся, мов струна, підніс голову і нюхає, нюхає, нюхає…

      – Які ж запахи проскакують через рожеві твої ніздрі в чистопорідний твій мозок, Бандите? Які? Чи фіалковий од рипиці пишної «труби» хитрої лисиці, чи густий сморід зголоднілого сіроми-вовка, чи невиразне пахкотіння і уві сні тремтячого зайчика-побігайчика? Які? Ляж, Бандите, заспокойся!

      Ви обдивляєтесь навкруги…

      Он од ялинки простягся вузенький ланцюжок-слідок і біля груші обірвався.

      То – білочка.

      Може, спить вона тепер солодким сном, листячком у грушевому дуплі прикрившись, і сняться їй соснові шишки та солодкі горішки…

      А он далі трохи покотилися в ярок одна за одною кругленькі ямочки, і де-не-де між ямочками ніжнолегесенький по снігу «чирк».

      То лисичка з нічного полювання в ярок одпочивати пішла…

      Значить, єсть!

      Легенький свист.

      То Йосип Явдокимович подає знак, що він уже на місці.

      Відпускаються з смика Докучай і Бандит.

      – Ну, хлопчики, вперед! Ні пера ні пуху!

      Три хвилини напруженої тиші… П’ять хвилин… Ще тиша…

      Раптом одчайдушне скавучання Бандита і нервово-густий Докучаїв бас:

      – Гав!

      Бандит однаково істерично скавучить, чи то зайця він підійме, чи то лисицю, а Докучай, почувши зайця, спочатку дає легесеньке «скаву-скаву», а потім – спокійний «гав», і далі рівномірне «гав», «гав», «гав»…

      Погнав, значить…

      На лисицю Докучай подає перший «гав» значно нервовіше і йде за нею, гавкаючи трохи частіше і вищим тембром, ніж за зайцем.

      А Бандит і за зайцем, і за лисицею однаково істерично:

      – Ай-яй-яй! Ай-яй-яй!

      Погнали лисицю…

      Ну, тут уже у вас пульс із 72 ударів зразу на 90, очі рогом на лоба, «прострілюючи» ліщину, і ходором ходить у руках двадцятка.

      – Спокійно! – сам до себе. – Спокійно!

      Перша горжетка на вас іде!

      Метрів за 50 од вас, з легеньким тріском, із ліщини на поляну вилітає вона…

      Вона СКАЧАТЬ