Мисливські усмішки (збірник). Остап Вишня
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Мисливські усмішки (збірник) - Остап Вишня страница 15
Название: Мисливські усмішки (збірник)
Автор: Остап Вишня
Жанр: Классическая проза
isbn: 978-966-03-3919-4
isbn:
Дуже цікаво полювати зайців з собаками-гончаками.
Коли такі собаки є, їх пускають у лісок чи в байрак, вони біжать, підіймають зайця і «голосом» його гонять.
Ви стаєте на путі, де має бігти заєць, і мажете по ньому на тій путі.
Та краса заячих ловів з гончаками не тільки у вашому промахові…
Ви уявляєте собі, коли ціла зграя гончаків іде слідом за зайцем, ніби якийсь оригінальний, ні в якій філармонії не бачений і нечуваний, оркестр. Заливається флейта, трубить з переливами трубач, рявкає бас, гуде баритон…
«Скільки жару, скільки страсті в голосах…»
Ех, якби в наших оркестрах з такою пристрастю грали оркестранти, – які б були симфонії!
Стоїш, слухаєш, рве серце тобі груди, поломеніє в тебе мозок, і ти мажеш, мажеш, мажеш…
На засіди ви виходите, коли вже добре стемніє…
Виходите в великому дубленому кожусі. Хазяїн вас питає:
– Може б, і свитку ще надягли?
– Ні, – кажете, – не треба. Не так уже воно й холодно. І вітру нема. Та й первак у вас з коміром. Теплий первак, я його добре підпережу, воно не продме.
Засідаєте біля величезного колгоспного ожереду соломи…
Ніч темна, бадьора.
На небі, над ожередом, – зорі, на землі, під ожередом, – зайці.
Сіли, закутались.
– Ну, налітайте, которі тут зайці є!
Тихо-тихо…
Аж ось десь аж із сусіднього села:
– «Котила-а-а-ася…»
І тихо.
Ще щільніше закутуєтесь у кожуха…
Замислюєтесь…
Мимоволі із грудей:
Ой, зійди, зійди, ясен місяцю,
Як млиновеє коло…
І знову тихо.
Голова на солому хилиться, хилиться, хилиться… Під кожухом тепло-тепло…
І на серці тепло-тепло…
Раптом над вухом:
– Доброго ранку! Заснули?!
– Драстуйте! Невже заснув?!
– А вже й сніданок на столі! Ходімте!
– Ходімо.
– А де ж ваша рушниця?
– Нема… Дивись.
Сюди-туди – нема рушниці.
– Та то так! Тут у нас не зівай! Підслідили, значить, і хапнули. Ну, нічого: може, десь випливе…
– Неприємно! Не кажіть хоч нікому!
III
Додому ви все-таки зайця привезли.
– А де ж рушниця? – питається посемейство.
– Курок трошки закапризив: заніс до майстра.
Увечері ви їсте нашпигованого салом зайця. За столом урочисто: перший в цьому сезоні заєць.
Трапезу ділить з вами і ваш вірний по полюванню товариш.
– Будьмо!
– Будьмо!
По вечері ви благально дивитесь на вірного товариша, а він, прощаючись, заплітається:
– Ти ж СКАЧАТЬ