Мисливські усмішки (збірник). Остап Вишня

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ через неї, коли вона вилазила з вагона на станції Бориспіль.

      Придбали ви чудесне, приміром, пойнтереня.

      Як його назвати?

      Безперечно – Джек, або Джой, або Стек!

      Ніколи в житті не прозивайте його Бровком чи Цяцею (коли вона – сука), чи Терном, боже вас борони: таке ім’я може навіки зіпсувати собаці таланти, хоча б собака була навіть богом.

      Привели, чи принесли, чи привезли ви, значить, песика додому.

      – Правда, славний песик? – запитуєте ви у своїх домашніх.

      Теща ваша, подивившись примруженими очима на вас і на песика, піде до своєї кімнати, нічого не сказавши.

      Дружина ваша Люда подивиться спочатку на свою маму, яка воднораз і ваша теща, погладить песика по голівці й прокаже:

      – Хороший песик! А чумка в нього скоро буде?

      – Мабуть, скоро, – відповідаєте ви.

      – Хоч би скоріше! Кажуть, що вже як собачка перечумує, то тоді вже не дохне.

      – Так, тоді вже не дуже дохне!

      – А від чумки дохне?

      – Дохне!

      – Хоч би скоріше чумка!

      – Де ж ми його пристроїмо? – ласкаво запитуєте ви.

      І тут чуєте тещину пораду з сильним притиском на шиплячо-свистячі й голосні:

      – Двоспальне ліжко, може б, ви йому поставили? А може б, окрему канапу.

      – Мамо, – заспокоює дружина, – ну чого ти хвилюєшся? Скоро ж буде чумка!

      Починається виховання мисливського собаки, а від виховання залежить все: і добутливість вашого полювання, і вся краса, й насолода від полювання з мисливською собакою високих кровей.

      На другий день після того, як у вас оселився симпатичний чистопорідний песик, починається дискусія на тему:

      – Хто витиратиме?

      – Я не витиратиму! – кидає теща.

      – Я вже сьогодні п’ять разів витирала, а чумки ще нема! – заявляє дружина.

      – Витиратиму я! – рішуче кажете ви. – Де це наші ганчірки подівалися? Скрізь були ганчірки, а тепер хоч би тобі одна.

      Витираєте, значить, ви…

      От ви витерли вже пізненько, лягаючи спати, поклали Джека на його місце і лягли.

      Джекові скучно за мамою, йому скучно за братіками, за сестричками, – Джек так жалібно-жалібно скавучить.

      Теща ваша, виходячи з «удобств» і човгаючи пантофлями, ласкаво заспокоює Джека:

      – Цить! Цить! Здох би ти йому!

      В цей час ви кашляєте і кидаєте:

      – Джеконько! Спи, голубчику!

      І чуєте тещине:

      – Спи, песику. Спи, любенький. Навіки засни, собаченько наш хороший.

      Заснув Джек, заснула теща, заснула дружина, засипаєте ви…

      А засинаючи, чуєте, як дружина уві сні кличе благально:

      – Чумко! Чумко! Чумочко! Швидше, швидше, швидше!

      Так росте у вас ваш улюблений і чистопорідний Джек.

      Він СКАЧАТЬ