Немає виходу. Тэйлор Адамс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ і мотлохом. Вона бачила ту крихітну ручку лише кілька секунд. Але цього було достатньо. Вона не вигадувала.

      Так?

      Так.

      – Виновий туз.

      – Хай йому чорт.

      – Стеж за язиком, Едді…

      – Заради Бога, Сенді, сніг загнав нас до гівняної стоянки, що фінансується за держкошти в Колорадо, і вже майже переддень Різдва. Я покладу двадцятку за матюки до банки15 коли ми повернемося додому, гаразд?

      Жінка зі стрижкою «під горщик» – вочевидь, Сенді – кинула погляд через широкий стіл на Дарбі й промовила самими губами: «Вибачте за нього». У неї не було переднього зуба. На колінах у жінки лежала сумочка у стразах із вишитим Псалмом 100 : 5: БО ДОБРИЙ ГОСПОДЬ, ЙОГО МИЛІСТЬ НАВІКИ16.

      Дарбі ввічливо усміхнулася у відповідь. Її тонка натура могла стерпіти невеличку лайку. До того ж Ешлі досі думав, що Бінґ Кросбі був одним із «Бітлз», і це робило Еда пристойним чоловіком у її очах.

      Але… вона усвідомлювала, що знову дає слабину, як тоді, коли увійшла до будівлі й не перевірила кутів кімнати. Усім своїм єством вона відчувала, що водієм сірого фургона був Тхорячий Писок. Але це було припущення. Вона розуміла, що викрадачем/педофілом може бути кожен із присутніх. Кожен із чотирьох незнайомців, які застрягли в цьому придорожньому притулку, могли бути – ні, були – підозрюваними.

      Ешлі? Саме зараз він вигравав у карти. Дотепний і доброзичливий, такий собі оптимістичний симпатяга, з таким вона колись зустрічалася, але більше не буде в жодному разі. Але в ньому було щось таке, що не викликало в неї довіри. Вона не могла точно пояснити, що саме. Поведінка? Вибір слів? Вона просто відчувала, що він фальшивий. Він старанно тримався, наче продавець, який одягає привітну маску для покупців, але потім у підсобці поливає їх брудом.

      Як щодо Еда й Сенді? Милі люди, але з ними теж щось було не так. Не відчувалося, що вони були подружжям. Здавалося навіть, ніби вони не дуже й подобалися одне одному.

      А Тхорячий Писок? Він уже був ходячим підозрюваним.

      Усі тут винні, доки не буде доведено протилежне. Дарбі мала визначити, кому саме належала кожна автівка, і тоді вона може бути впевнена. Також вона не могла відкрито запитати про це – бо справжній викрадач/розбещувач зрозуміє, що вона вистежила його. Інформацію потрібно добувати обережно. Вона розмірковувала над тим, щоб запитати Ешлі, Еда і Сенді, коли вони приїхали, і вирахувати викрадача за шаром снігу, що вкривав автівки надворі. Але це також могло привернути забагато уваги.

      Знову ж таки, а якщо вона чекатиме надто довго?

      Викрадач дитини не засиджуватиметься тут. Щойно скінчиться хуртовина чи приїдуть снігоприбиральні машини, він (або вона, або вони) накиває п’ятами з Колорадо. Дарбі матиме лише опис підозрюваного й номер автівки.

      У кишені пискнув її мобільний. П’ять відсотків батареї.

      Ешлі підвів погляд від жмені брудних карт на СКАЧАТЬ